CATEGORII DOCUMENTE |
Bulgara | Ceha slovaca | Croata | Engleza | Estona | Finlandeza | Franceza |
Germana | Italiana | Letona | Lituaniana | Maghiara | Olandeza | Poloneza |
Sarba | Slovena | Spaniola | Suedeza | Turca | Ucraineana |
DOCUMENTE SIMILARE |
|
1. Ðімеччина
піÑлÑ
ВіденÑького
конгреÑу.
2. Ð ÐµÐ²Ð¾Ð»ÑŽÑ†Ñ–Ñ 1848Ñ€.
і її вплив на
розвиток
німецьких
держав.
3. УтвореннÑ
Ðімецької
імперії.
КонÑтитуціÑ
1871 року.
4. Характерні
риÑи права.
1) Ðімеччина
піÑлÑ
ВіденÑького
конгреÑу.
Ðімеччина
пізніше за
інші
європейÑькі
країни Ñтала
на шлÑÑ…
капіталіÑтичного
розвитку.
Ðграрні
реформи 1807, 1816 і 1821
років в ПруÑÑ–Ñ—
та інших
німецьких
державах
мали обмежений
характер.
ТоргівлÑ
була Ñлабо
розвинутою.
ÐечиÑленні
міÑта по Ñуті
були лише резиденціÑми
гоÑударів.
РозширеннÑ
капіталіÑтичного
виробництва
ÑтримувалоÑÑŒ
кріпацтвом,
політичною
роздробленіÑÑ‚ÑŽ
та заÑиллÑм
конÑервативних
елементів у державному
апараті.
Ðа початку
ХІХ ÑÑ‚.
Ðімеччина, Ñк
Ñ– раніше, ÑкладалаÑÑŒ
із багатьох
держав з
влаÑними митними
ÑиÑтемами,
органами
управліннÑ,
законодавÑтвами,
ÑиÑтемами
мір Ñ– ваги. УрÑди
цих держав
мало
цікавили
проблеми загальнонімецької
єдноÑÑ‚Ñ–, в
галузі внутрішньої
і зовнішньої
політики
вони керувалиÑÑŒ
лише
влаÑними
інтереÑами.
До наполеонівÑьких
війн
абÑолютна
Ð¼Ð¾Ð½Ð°Ñ€Ñ…Ñ–Ñ Ð²
цих державах
була
переважною
формою
правліннÑ.
Ðаполеон,
розбивши
авÑтрійÑькі
війÑька, поклав
кінець
Ñ–Ñнуванню
СвÑщенної
РимÑької
імперії. В
Ñерпні 1806 року
Франц ІІ
відмовивÑÑ
від титула її
імператора.
Міжнародний авторитет
ГабÑбургів
було
підірвано.
Політична
ÑамоÑтійніÑÑ‚ÑŒ
багатьох
феодальних
держав була ліквідована,
вони
перетворилиÑÑŒ
на ваÑалів
наполеонівÑької
Франції.
Поразка
французької
армії в РоÑÑ–Ñ—
допомогла
німецьким
державам
здобути
незалежніÑÑ‚ÑŒ.
Певний
внеÑок в
перемогу над
Ðаполеоном,
крім РоÑÑ–Ñ—
внеÑли ÐвÑтріÑ
Ñ– ПруÑÑ–Ñ.
30 Ñ‚Ñ€Ð°Ð²Ð½Ñ 1814 року
у Парижі був
підпиÑаний
договір між
державами-переможцÑми
та переможеною
Францією. Цей
договір
позбавив
оÑтанню уÑÑ–Ñ…
територій,
завойованих
нею у війнах
ÐºÑ–Ð½Ñ†Ñ XVIII
початку XIX ÑÑ‚. У
вереÑні 1814 Ñ€. у
Відні зібравÑÑ
найбільш
предÑтавницький
з
дипломатичних
конгреÑів,
Ñкі
ÑкликалиÑÑ
коли б то не
було раніше.
Ðа нього
з'їхалиÑÑ 216
предÑтавників
уÑÑ–Ñ…
європейÑьких
держав за
винÑтком
ОÑманÑької
імперії. 3-го
ÑÑ–Ñ‡Ð½Ñ 1815Ñ€.
ÐнгліÑ,
ÐвÑÑ‚Ñ€Ñ–Ñ Ñ‚Ð°
переможена
ФранціÑ
уклали між
Ñобою таємний
Ñоюз з метою
протидії
планам роÑійÑького
та
пруÑÑького
урÑдів у
польÑькому та
ÑакÑонÑькому
питаннÑÑ….
Ðові
Ñоюзники навіть
обіцÑли один
одному
війÑькову
допомогу в
разі
необхідноÑÑ‚Ñ–.
В результаті
їх об'єднаного
тиÑку на
ПруÑÑÑ–ÑŽ тій
довелоÑÑ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ð¸Ñ€Ð¸Ñ‚Ð¸ÑÑ
з корекцією
влаÑних
маÑштабних
планів. До
ПруÑÑÑ–Ñ—
відходила
лише
північна
чаÑтина
СакÑонії, а
південна
залишалаÑÑ
ÑамоÑтійним
королівÑтвом.
Вона ж
отримала
додатково
Познань і
ÒданÑьк зі
Ñкладу
колишнього
Великого
герцогÑтва
ВаршавÑького
(що Ñуперечило
планам РоÑÑ–Ñ—
на ці
території), а
також шведÑьку
Померанію,
РейнÑьку
провінцію та
ВеÑтфалію.
ОÑтанні дві
провінції
були найбільш
розвинутими
в
економічному
відношенні німецькими
землÑми,
важливим
було Ñ– Ñ—Ñ… Ñтратегічне
Ñтановище.
Галичина
тоді ж була передана
ÐвÑтрії.
9 Ñ‡ÐµÑ€Ð²Ð½Ñ 1815Ñ€. був
підпиÑаний
Генеральний
заключний
акт
ВіденÑького
конгреÑу. З
маÑиву німецькомовних
держав та
чаÑтини
володінь
ÐвÑтрійÑької
імперії
ВіденÑький
конгреÑ
Ñтворив
Ðімецький
Ñоюз. До
нього увійшли
34 монархії та 4
вільних
міÑта (Гамбург,
Бремен, Любек
та
Франкфурт-на-Майні).
ПруÑÑькі та
авÑтрійÑькі
володіннÑ
включалиÑÑ
до
Ðімецького
Ñоюзу не
повніÑÑ‚ÑŽ. З
пруÑÑьких -
поза Союзом
залишалаÑÑ
Східна ПруÑÑÑ–Ñ
та Познань, з
авÑтрійÑьких
-Галичина, Угорщина
та більша
чаÑтина
південноÑлов'ÑнÑьких
облаÑтей
імперії.
ÐвÑтрійÑький
канцлер
Меттерніх
добивÑÑ
гегемонії
ÐвÑтрії в
Ðімецькому
Ñоюзі Ñ–
розглÑдав
його Ñк знарÑддÑ
авÑтрійÑької
політики. Тим
Ñамим ÐвÑтріÑ
перетворювалаÑÑ
на жандарма
Європи.
Керівний
орган
Ðімецького
Ñоюзу - Ñ‚. зв. Союзний
Ñейм
турбувавÑÑ Ð²
першу чергу
про
збереженнÑ
європейÑького
ÑтатуÑ-кво:
державних
кордонів,
монархічних
режимів,
політичної
ізолÑції
РоÑÑ–Ñ— та
збереженнÑ
політичної
роздробленоÑÑ‚Ñ–
німецьких
земель. ПіÑлÑ
вражаючих
перемог над
Ðаполеоном
РоÑÑ–Ñ, намагалаÑÑ
претендувати
на роль
провідної
європейÑької
Ñили. Це не
відповідало
інтереÑам
жодної з європейÑьких
наддержав
Ðнглії,
ÐвÑтрії, Франції.
Спроби РоÑÑ–Ñ—
опертиÑÑ Ð½Ð°
Ñоюз з ПруÑÑією
викликали
зрозуміле
занепокоєннÑ
у Відні,
Лондоні та
Парижі. В
результаті
цього ПруÑÑÑ–Ñ—,
Ñк менш
Ñильному
учаÑнику
намічуваної
коаліції,
дозволили
дещо
зміцнити Ñвої
позиції, але
ціною
розриву з
РоÑією. ОÑтаннÑ
підтримувала
прагненнÑ
ПруÑÑÑ–Ñ—
захопити уÑÑŽ
СакÑонію, але
в Ñвою чергу
претендувала
на
герцогÑтво
ВаршавÑьке з
Познанню та
ГданÑьком
включно.
Союзний Ñейм
(бундеÑтаг) -
рада
уповноважених
окремих
німецьких
монархів -
перебував у
Франкфурті-на-Майні.
В Союзі не
Ñ–Ñнувало ні
Ñпільного
Ñудового
органу, ні
об'єднаного
дипломатичного
предÑтавництва,
ні загальної
армії.
РішеннÑ
Ñейму Ñтавали
обов'Ñзковими
лише за умови
Ñ—Ñ… визнаннÑ
уÑіма
Ñуверенними
гоÑударÑми -
членами Союзу.
Тим Ñамим
Ðімецький
Ñоюз був
Ñлабкою
конфедерацією,
позбавленою
реальної Ñили
Ñ– значеннÑ.
ВолодіннÑ
ПруÑÑÑ–Ñ— були
роз'єднані і
ÑкладалиÑÑ Ð·
двох
оÑновних
чаÑтин. Східна
чаÑтина
включала
давні
пруÑÑькі
провінції та
Познань,
західна -
РейнÑьку
облаÑÑ‚ÑŒ та
ВеÑтфалію.
Обидві
чаÑтини
королівÑтва були
розділені
землÑми
інших
німецьких гоÑударів,
відрізнÑлиÑÑ
вони і за
Ñвоїм внутрішнім
ÑуÑпільним
ладом. У
Ñхідних
провінціÑÑ…
панувало
крупне
поміщицьке
землеволодіннÑ
(міÑцевих
поміщиків
називали
юнкерами). Юнкерам
належала на
Ñелах вища
поліцейÑька
влада і
вотчинна
юриÑдикціÑ.
СелÑнÑтво, оÑобиÑто
вільне піÑлÑ
реформи 1807 р.,
але політично
безправне і
позбавлене
землі, продовжувало
неÑти
панщину і
платити
оброки. В
західних
володіннÑÑ…
ПруÑÑького
королівÑтва,
Ñкі довго
перебували
під
управліннÑм
французів,
ÑелÑнÑтво
уже
вивільнилоÑÑ
з-під кріпоÑної
залежноÑÑ‚Ñ–, в
життÑ
ґрунтовно
увійшли
буржуазні
порÑдки Ñ–
Ñтворене
французькою
революцією
законодавÑтво,
рівніÑÑ‚ÑŒ
уÑÑ–Ñ… громадÑн
перед
законом,
глаÑне
ÑудочинÑтво
тощо.
Поміщицька
юриÑдикціÑ,
що
зберігалаÑÑ
на Ñході
ПруÑÑÑ–Ñ—, тут
давно уже
припинила Ñвоє
Ñ–ÑнуваннÑ. ЦÑ
дуаліÑтична
модель пруÑÑької
держави мала
деÑке
притÑгальне
Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ - вона
демонÑтрувала
певну
толерантніÑÑ‚ÑŒ
її монархів
до міÑцевих
порÑдків Ñ–
звичаїв та
дозволÑла
ÑподіватиÑÑ,
що в
майбутньому цей
принцип буде
поширений і
на інші німецькі
землі в разі
їх можливого
Ð²Ñ…Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ Ñкладу
ПруÑÑÑ–Ñ—.
Певну роль
відігравали
і релігійні
відмінноÑÑ‚Ñ– -
у Ñхідній
чаÑтині
ÑповідувавÑÑ
переважно
протеÑтантизм,
у західній -
католицизм. У
кожній з
воÑьми
провінцій ПруÑÑького
королівÑтва
діÑли
Ñтанові ландтаги,
не пов'Ñзані
між Ñобою, Ñ—Ñ…
функції зводилиÑÑ
до дорадчих
при монарху.
Політичний
режим інших
німецьких
держав
охоплював
широкий
Ñпектр
державно-правових
моделей. ÐайтÑжчим
було
Ñтановище
народних маÑ
на півночі - у
Мекленбурзі,
Брауншвейзі,
Ольденбурзі
та ГеÑÑені,
де попередні
феодальні порÑдки
були
відновлені у
повному
об'ємі. В чотирьох
південнонімецких
державах -
Баварії, Вюртемберзі,
Бадені та
Дармштадті
були введені
конÑтитуції,
дещо Ñхожі на
французьку Хартію
1814 р. У
Ганновері та
СакÑонії
поновлені
Ñтанові
ландтаги
анахронізм
навіть не учорашньої,
а
позавчорашньої
Ñ–Ñторичної епохи.
Така
політична
ÑтрокатіÑÑ‚ÑŒ
виÑтупала додатковою
перепоною на
шлÑху
об'Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ ÑƒÑÑ–Ñ…
німецьких
земель,
перетвореннÑ
Ðімеччини у
ціліÑну та
могутню
державу.
Разом з тим,
потреби
економіки,
єдніÑÑ‚ÑŒ Ñ–Ñторичного
минулого,
мови і
традицій уÑе
нагальніше
вимагали
німецького
возз'єднаннÑ.
В ролі об'єднавчого
центру, на
думку
німецьких
патріотів,
могла
виÑтупити
ПруÑÑÑ–Ñ Ð²
ÑкоÑÑ‚Ñ– наймогутнішої
з влаÑне
німецьких
держав. Політична
роздробленіÑÑ‚ÑŒ
німецьких
земель не дозволÑла
німецькій
буржуазії
конкурувати
з ÑуÑідніми
державами,
оÑкільки
кордони і
виÑокі митні
тарифи
перешкоджали
вільному
руху товарів
і капіталу.
Як результат,
німецькі товари
були
дорожчими і
мали нижчу
ÑкіÑÑ‚ÑŒ. Цікаво,
що вперше в
Ñвіті клеймо
- Made in з'ÑвилоÑÑ
на
англійÑьких
товарах в
Ñередині XIX ÑÑ‚.
виключно з
метою
вирізнити
ÑкіÑні англійÑькі
вироби від
дешевих
німецьких підробок.
Лише
політичні
зміни могли
вивеÑти
німецьку
економіку на
вищий рівень,
тільки
об'єднана
держава
давала
німецькій буржуазії
ÑˆÐ°Ð½Ñ Ð½Ð°
Ð²Ð¸Ð¶Ð¸Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñƒ
конкурентній
боротьбі. Ще
у 1818Ñ€. в ПруÑÑÑ–Ñ—
був введений
Ñпільний длÑ
уÑÑ–Ñ… воÑьми
провінцій
митний тариф.
Пізніше її
урÑд
здійÑнював
поÑтійні
зуÑÐ¸Ð»Ð»Ñ Ð¿Ð¾
знищенню
митних
перегородок
між пруÑÑькими
володіннÑми
та ÑуÑідніми
німецькими
державами. У 1834
р. митний
Ñоюз, нарешті,
об'єднав 18
держав з 23 млн.
наÑеленнÑ. Це
Ñтало
крупним
політичним
уÑпіхом
ПруÑÑÑ–Ñ—. Ðімецька
буржуазіÑ
починає
розглÑдати
ПруÑÑÑ–ÑŽ Ñк
Ñвій форпоÑÑ‚
в економіці
та політиці,
тим більше,
що ÐвÑÑ‚Ñ€Ñ–Ñ Ñ‚Ð°
Ñ—Ñ— Ñателіти
до митного
Ñоюзу не
увійшли.
Розвиток
торгівлі,
розширеннÑ
внутрішнього
ринку, будівництво
доріг,
оÑобливо
залізниць,
зруйнували
державну
обмеженіÑÑ‚ÑŒ
Ñ–
партикулÑризм
у праві.
БуржуазіÑ
потребувала
Ñвободи підприємницької
діÑльноÑÑ‚Ñ–.
Однак Ñ—Ñ— Ñковували
політичний
лад і
законодавÑтво.
Конфлікт між
буржуазією
та
дворÑнÑтвом
з кожним
роком загоÑтрювавÑÑ.
Тільки
буржуазна
революціÑ
могла
знищити
економічне й
політичне відÑтаваннÑ
Ðімеччини
від
передових
країн Європи.
2) Ð ÐµÐ²Ð¾Ð»ÑŽÑ†Ñ–Ñ 1848
року і її
вплив на
розвиток німецьких
держав.
Ðаприкінці
40-х років
політична
ÑÐ¸Ñ‚ÑƒÐ°Ñ†Ñ–Ñ Ð²
Ðімеччині
уÑкладнилаÑÑŒ
економічною
кризою та
неврожаєм.
ВиÑтупи
ÑелÑн
загрожували
перероÑти в
ÑелÑнÑьку
війну. В
березні 1848
року в
багатьох
міÑтах
Ðімеччини
почалиÑÑ
революційні
демонÑтрації
і влада в
Бадені,
ГеÑÑені,
Дармштадті,
Вюртемберзі
перейшла до
рук
ліберальної
буржуазії.
Коаліційні
буржуазно-дворÑнÑькі
урÑди були
Ñтворені в
СакÑонії та
Баварії.
Ð’ Ñтолиці
ПруÑÑÑ–Ñ—
Берліні
революційні
події
почалиÑÑ 6
березнÑ. 18
Ð±ÐµÑ€ÐµÐ·Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ²
опублікований
указ
Фрідріха-Вільгельма
IV про ÑкликаннÑ
об'єднаного
Ð´Ð»Ñ ÑƒÑÑ–Ñ…
воÑьми
пруÑÑьких провінцій
ландтагу. Цей
же документ
проголошував
необхідніÑÑ‚ÑŒ
прийнÑÑ‚Ñ‚Ñ
нової конÑтитуції
Ðімецького
Ñоюзу, Ñка б
передбачала
ÑтвореннÑ
загальнонімецьких
збройних Ñил,
ліквідацію
внутрішніх
митниць тощо.
Інший указ
проголошував
відміну
цензури. 29
Ð±ÐµÑ€ÐµÐ·Ð½Ñ Ñƒ ПруÑÑÑ–Ñ—
був
Ñформований
новий урÑд,
прем'єром
Ñкого Ñтав
лідер
рейнÑьких
лібералів Кампгаузен.
БільшіÑÑ‚ÑŒ
мініÑтерÑьких
портфелів
опинилаÑÑ Ñƒ
руках
обуржуазнених
ариÑтократів.
1 та 8 Ñ‚Ñ€Ð°Ð²Ð½Ñ 1848Ñ€.
відбулиÑÑ
двоÑтупеневі
вибори до
пруÑÑьких
УÑтановчих зборів.
22 Ñ‚Ñ€Ð°Ð²Ð½Ñ Ð²Ð¾Ð½Ð¸
розпочали
Ñвою роботу. Кампгаузен
поÑтавив на
обговореннÑ
цих зборів
проект
конÑтитуції,
Ñка
передбачала
Ð·Ð±ÐµÑ€ÐµÐ¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²
ПруÑÑÑ–Ñ—
монархії та
запровадженнÑ
двопалатного
парламенту.
ОдночаÑно
УÑтановчі
збори
виÑтупили
проти
демократичного
вирішеннÑ
аграр-
ного питаннÑ.
Зокрема,
вимога
відміни феодальних
повинно-
Ñтей без
викупу була
відкинута, що
називаєтьÑÑ,
з порогу.
ÐавеÑні 1848 Ñ€.
були
проведені
вибори до
загальнонімець-
кого
парламенту.
БільшіÑÑ‚ÑŒ
отримали
предÑтавники
ліберальної
буржуазії.
Поразка
червневого
повÑтаннÑ
робітників у
Парижі озна-
чала поворот
європейÑької
(в т. ч. і
німецької)
ліберальної
буржуазії до
Ñоюзу з феодальною
ариÑтократією
та
монархічними
режимами. Це
мало Ñвій
вплив і на
долю
німецького
об'єднаннÑ.
Ð¨Ð°Ð½Ñ Ð·Ð´Ñ–Ð¹ÑненнÑ
цього
об'єднаннÑ
революційним
шлÑхом, під
тиÑком
широких
народних маÑ
одночаÑно з
про-
веденнÑм
назрілих
демократичних
перетворень
був
оÑтаточно
упущений.
Відразу
піÑлÑ
поразки
пролетаріату
в Парижі, в
ПруÑÑÑ–Ñ— впав
ліберальний
кабінет
Кампгаузена
і був
Ñформований
контрреволюційний
урÑд генерала
ПфулÑ. Ð 17
вереÑÐ½Ñ Ñƒ
Берлін були
введені
гвардійÑькі
полки. 3
лиÑтопада в
Берліні
утворилоÑÑ
нове
мініÑтерÑтво
графа Бранденбурга.
УÑÑ– ліві
газети були
закриті, національна
гвардіÑ
роззброєна,
демократичні
організації
розпущені. 9
лиÑтопада
державний
переворот у
ПруÑÑÑ–Ñ—
завершивÑÑ.
ПруÑÑькі
УÑтановчі
збори були
Ñпершу
переведені
до
Бранденбурга,
а 5 Ð³Ñ€ÑƒÐ´Ð½Ñ 1848 Ñ€.
Ñ—Ñ… без оÑобливого
шуму
розпуÑтили.
Тоді ж
наÑеленню ПруÑÑÑ–Ñ—
була
дарована
доÑить
ліберальна
конÑтитуціÑ.
Вона
гарантувала
Ñвободу
Ñлова, зібрань
та Ñоюзів
предÑтавництво
в палатах.
Ð¡Ñ‚Ð°Ñ‚Ñ‚Ñ 8
проголошувала
недоторканіÑÑ‚ÑŒ
приватної
влаÑноÑÑ‚Ñ–.
Разом з тим
королівÑька
влада
проголошувалаÑÑ
Божою
миліÑÑ‚ÑŽ. Король
отримував у
повноваженнÑ
право
абÑолютного
вето,
безконтрольного
управліннÑ
армією,
оголошеннÑ
війни.
ЗберігалоÑÑ
попереднє
карне
законодавÑтво
та податкова
ÑиÑтема,
вводилиÑÑ
певні
обмеженнÑ
виборчого
права.
Уже 30 Ñ‚Ñ€Ð°Ð²Ð½Ñ 1849
р. король
видав т. зв.
триклаÑний
виборчий
закон, Ñким
була
здійÑнена
відміна
загального
виборчого
права. Згідно
цього
документа,
чоловіче
наÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ ÐŸÑ€ÑƒÑÑÑ–Ñ—
у віці від
тридцÑти
років
поділÑлоÑÑ
на три курії
в залежноÑÑ‚Ñ–
від рівнÑ
Ñплачуваних
податків. УÑÑ–
три клаÑи
виборців (відповідно
- 153 тиÑ., 409 тиÑ. та 2651
тиÑ. чол.)
обирали по
однаковому
чиÑлу
виборщиків. В
Ñвою чергу,
ці виборщики
шлÑхом
відкритого
голоÑуваннÑ
обирали
депутатів
пруÑÑького
ландтагу. Така
процедура
виборів
забезпечила
в першому з
обраних
ландтагів 250 з 350
депутатÑьких
міÑць
королівÑьким
чиновникам.
31 ÑÑ–Ñ‡Ð½Ñ 1850 Ñ€.
ПруÑÑÑ–Ñ
знову ж таки
з рук королÑ, а
не ландтагу,
одержала
нову
конÑтитуцію,
за Ñкою
двопалатний
парламент
отримав право
вотуваннÑ
законів,
затвердженнÑ
бюджету та
податків.
Члени
нижньої
палати
обиралиÑÑ Ð½Ð°
оÑнові
триклаÑного
закону 1849 р.
ВерхнÑ
палата була
задумана Ñк
наполовину
виборна, але
уже з 1852 р., за
наполÑганнÑм
канцлера
БіÑмарка,
Ñтала
пожиттєвою і
Ñпадковою.
Вона
формувалаÑÑ
з принців
крові, кнÑзів
Ñ–
призначуваних
королем
перів. Сюди ж
Ñпочатку
потрапили
обер-бургоміÑтри
великих міÑÑ‚
та
предÑтавники
універÑитетів,
але у 1852 р. їх
предÑтавництво
було
ÑкаÑоване.
За
КонÑтитуцією
1850 р. король
зберігав
право абÑолютного
вето з метою
не допуÑтити
довільної
зміни
Ñ–Ñнуючого
Ñтановища.
Йому ж
належало
право
законодавчої
ініціативи.
Король був
главою
виконавчої
влади. Він
міг
розпуÑкати
нижню палату,
що іноді й
відбувалоÑÑ
ще навіть до
першого
заÑіданнÑ
ландтагу,
Ñкщо Ñклад
обраних
депутатів
видававÑÑ
монарху
надто
ліберальним.
МініÑтри
були
непідзвітними
ландтагу, не
неÑли колективної
відповідальноÑÑ‚Ñ–
не йшли у відÑтавку
внаÑлідок
вотуму
недовіри. По
Ñуті, ландтаг
залишавÑÑ
дорадчим
органом при
королі. З
деÑкими
поправками
Ñ†Ñ ÐºÐ¾Ð½ÑтитуціÑ
діÑла у
ПруÑÑÑ–Ñ— до 1919 Ñ€.
До Ñередини
ХІХ ÑÑ‚.
авторитет
ÐвÑтрії
Ñеред
німецьких
держав Ñтав
помітно
падати.
Ð ÐµÐ²Ð¾Ð»ÑŽÑ†Ñ–Ñ 1848
року в Угорщині,
Ñк Ñ– в інших
німецьких
державах, зазнала
поразки.
Однак
авÑтрійÑький
урÑд був змушений
ÑкаÑувати
деÑкі
феодальні
порÑдки.
ÐаÑвніÑÑ‚ÑŒ
чиÑленних
пережитків
феодалізму,
ÑлабкіÑÑ‚ÑŒ
буржуазії
були
причиною Ñповільнених
темпів
економічного
розвитку
ÐвÑтрії та
збереженнÑ
абÑолютної
монархії
навіть піÑлÑ
революції 1848
року. В
кримінальному
уложенні 1852
року були
передбачені Ñуворі
Ð¿Ð¾ÐºÐ°Ñ€Ð°Ð½Ð½Ñ Ð·Ð°
організацію
Ñтрайків,
робітничих
Ñпілок.
У 1866 році у
битві під
Садовою
ПруÑÑ–Ñ
завдала ÐвÑтрії
нищівної
поразки.
МонархіÑ
ГабÑбургів
розвалювалаÑÑ
під ударами
національно-визвольного
руху чехів,
угорців, Ñловаків,
хорватів,
полÑків,
італійців. У
цій Ñитуації
дворÑнÑтво Ñ–
велика буржуазіÑ
ÐвÑтрії
переконали
ÐºÐ¾Ñ€Ð¾Ð»Ñ Ñƒ
необхідноÑÑ‚Ñ–
піти на Ñоюз
з поміщиками
Угорщини длÑ
того, щоб
поÑлабити
національний
рух в
Угорщині і
врÑтувати
від розвалу
авÑтрійÑьку
монархію.
У 1867 році
авÑтрійÑький
парламент
(рейхÑрат) затвердив
угоду про
утвореннÑ
ÐвÑтро-УгорÑької
монархії.
Офіційно визнавалаÑÑŒ
державна
ÑƒÐ½Ñ–Ñ Ð´Ð²Ð¾Ñ…
держав. Двоєдину
державу
очолив
імператор
ÐвÑтрії, він же
король
Угорщини.
Угорщині
було дозволено
обирати Ñвій
парламент,
кожна країна
мала влаÑну
конÑтитуцію.
ДворÑнÑтво Ñ–
велика
буржуазіÑ
Угорщини
добилиÑÑ
розширеннÑ
Ñвоїх політичних
прав.
ОÑновною
метою цієї
угоди верхів
було
запобігти
назріванню
нової буржуазної
революції.
УгорÑький
Ñейм, в Ñкому
заÑідали
переважно
предÑтавники
дворÑнÑтва й
великої буржуазії,
був
однопалатним;
рейхÑрат
ÐвÑтрії
ÑкладавÑÑ Ð·
двох палат:
верхньої
вона
називалаÑÑŒ
палатою
панів, і
нижньої
палати
предÑтавників.
У верхній
палаті рейхÑрату
заÑідали
предÑтавники
земельної
ариÑтократії,
вищої знаті,
чаÑтина з них
призначалаÑÑŒ
імператором.
Депутати
нижньої палати
обиралиÑÑŒ
Ñеймами
облаÑтей.
МініÑтри
повніÑÑ‚ÑŽ
були
відповідальними
лише перед
імператором,
а не перед
рейхÑратом.
Влада
парламенту
була
мізерною, вÑÑ–
функції у Ñфері
управліннÑ
здійÑнювали
чиновники. Імператор
був главою
виконавчої
влади і главою
держави, він
Ñам міг
видавати
надзвичайні
укази.
Ð’
ÐвÑтро-УгорÑькій
монархії у
загальному віданні
залишилиÑÑŒ
війÑькові
питаннÑ, фінанÑи
Ñ– зовнішнÑ
політика.
Відповідно
було вÑього
три
загальноімперÑьких
мініÑтри. ДлÑ
контролю над
ними та
вирішеннÑ
загальноімперÑьких
питань,
здебільшого
про бюджет,
щороку в
ÑтолицÑÑ…
обох країн
повинні були
збиратиÑÑŒ
делегації
від
законодавчих
органів (по 60
чоловік від
кожного). З
невеликими
змінами
ÐвÑтро-УгорÑька
дуаліÑтична
(двоєдина)
монархіÑ
проіÑнувала
до кінцÑ
першої Ñвітової
війни.
3) УтвореннÑ
Ðімецької
імперії.
КонÑтитуціÑ
1871 року.
Буржуазна
Ñ€ÐµÐ²Ð¾Ð»ÑŽÑ†Ñ–Ñ 1848
року в
Ðімеччині зазнала
поразки.
ЗавданнÑ, Ñкі
ÑтоÑли перед
революцією,
Ñоціально-економічне
(ліквідаціÑ
феодальних
відноÑин) Ñ–
політичне
(об'єднаннÑ
країни) не
були
вирішені.
Об'єднаннÑ
Ðімеччини залишалоÑÑ
невідкладним
завданнÑм.
Політична
роздробленіÑÑ‚ÑŒ
гальмувала
подальший
економічний
розвиток.
Вона була
оÑновою
реакційних
політичних
режимів.
Різні
Ñоціальні
групи
боролиÑÑ Ð·Ð°
об'єднаннÑ
країни. В
цьому були
зацікавлені
буржуазіÑ,
чаÑтина юнкерÑтва,
робітничий
клаÑ,
ÑелÑнÑтво.
ВирішеннÑ
такого
загальнонімецького
питаннÑ
можливе було
двома
шлÑхами:
революційним
через
великонімецьку
реÑпубліку, Ñ–
реакційним
через
об'єднаннÑ
країни під владою
одного із німецьких
монархів за
допомогою
наÑильницьких,
грабіжницьких
воєн. І Ñлід
визнати, що
об'єктивно
обидва
варіанти
були можливими.
Серйозною
Ñпробою
реалізувати
революційний
варіант була
Ñ€ÐµÐ²Ð¾Ð»ÑŽÑ†Ñ–Ñ 1848
року. Однак утворити
великонімецьку
реÑпубліку
не пощаÑтило.
ЗалишавÑÑ
реакційний
варіант, а
Ñаме об'єднаннÑ
Ñилою, під
зверхніÑÑ‚ÑŽ
наймогутнішої
німецької
держави.
Гегемоном
Ñеред
німецьких
держав
Ñпочатку
вважалаÑÑ
ÐвÑтріÑ. Ðле
поÑтупово на
перше міÑце
виходить
ПруÑÑÑ–Ñ. У 1861
році королем ПруÑÑÑ–Ñ—
Ñтає Вільгельм,
Ñкий з метою
поÑиленнÑ
ПруÑÑÑ–Ñ—
вноÑить у
ландтаг
проект
Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾
ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‡Ð¾Ñ‚Ð¸Ñ€ÑŒÐ¾Ñ…ÑоттиÑÑчної
армії.
Ландтаг був
проти цього,
але
Вільгельм
витрачає
необхідні
Ñуми без
згоди
ландтагу. В 1862
році він призначає
мініÑтром-президентом
предÑтавника
пруÑÑького
юнкерÑтва
Отто фон
БіÑмарка, переконаного
монархіÑта,
прихильника
рішучих дій.
БіÑмарк
відразу
перейшов у
наÑтуп. Він
роз'ÑÑнював
парламентÑькій
опозиції, що
її паперова
конÑтитуціÑ
Ñ–
парламентÑьке
голоÑуваннÑ
не варті
мідного
гроша, що він
буде до кінцÑ
боротиÑÑ Ð·
лібералізмом
Ñ– не допуÑтить
хазÑйнуваннÑ
парламенту.
БіÑмарк
розпуÑкає
палати,
провадить
війÑькову реформу,
значно
збільшуючи
чиÑельніÑÑ‚ÑŒ
армії. Ðе
промовами і
не
голоÑуваннÑм
вирішуютьÑÑ
найважливіші
Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‡Ð°Ñу,
казав БіÑмарк,
а залізом і
кров'ю.
ПоÑилившиÑÑŒ,
ПруÑÑÑ–Ñ
починає
загарбницькі
війни,
боротьбу за
наÑильницьке
приєднаннÑ
ÑуÑідніх
держав. У 1861
році
відбулаÑÑ Ð²Ñ–Ð¹Ð½Ð°
проти Данії,
внаÑлідок
Ñкої в Данії
були
відібрані
Шлезвіг і
ГольштиніÑ. Ð’
1866 році в битві
при Садовій
було
розгромлено
авÑтрійÑьку
армію. ПіÑлÑ
цього
ÐвÑтрію
виключили з
Ðімецького
Ñоюзу.
Перемога над
Ñвоїм
оÑновним
Ñупротивником
дозволила
ПруÑÑÑ–Ñ—
Ñтворити
об'Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‡Ð°Ñтини
німецьких
держав під
влаÑним керівництвом.
У 1866 році було
утворено
Північнонімецький
Ñоюз, що
об'єднав
двадцÑÑ‚ÑŒ
одну німецьку
державу, а 1867
року
прийнÑто
КонÑтитуцію
Союзу.
Президентом
Північнонімецького
Ñоюзу
КонÑтитуціÑ
визначила
пруÑÑького
королÑ. Він
отримав вÑÑŽ
повноту
виконавчої
влади, Ñку
він доручав
Ñоюзному
канцлеру, що
відповідав
тільки перед
президентом.
СтворювалиÑÑ
також дві
палати:
рейхÑтаг, Ñкий
обиравÑÑ
наÑеленнÑм, Ñ–
Ñоюзна рада з
предÑтавників
окремих
держав. Так
під гегемонією
ПруÑÑÑ–Ñ— було
об'єднано
чаÑтину
Ðімеччини.
За межами
утвореного
Союзу
залишалиÑÑ
південнонімецькі
держави, їх
приєднанню
до Союзу
заважала
ФранціÑ.
Конфлікт між
ПруÑÑією Ñ–
Францією
знайшов Ñвоє
Ð·Ð°Ð²ÐµÑ€ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ñƒ
франко-пруÑÑькій
війні 1870 року.
Перемога була
на боці
ПруÑÑÑ–Ñ—, Ñка
отримала
контрибуцію
з Франції і
приєднала
Ñ€Ñд
південнонімецьких
територій.
Ð’Ñ–ÑімнадцÑтого
ÑÑ–Ñ‡Ð½Ñ 1871 року в
ВерÑалі
Вільгельм І
був
проголошений
німецьким
імператором.
Так виникла
нова (друга) Ðімецька
імперіÑ.
ШіÑтнадцÑтого
ÐºÐ²Ñ–Ñ‚Ð½Ñ 1871 року
уÑтановчий
рейхÑтаг
прийнÑв
КонÑтитуцію
Ðімеччини. Союзна
територіÑ
ÑкладалаÑÑ Ð·
двадцÑти
двох
монархій і
трьох
вільних міÑÑ‚.
КонÑтитуціÑ
передавала
вÑÑŽ повноту Ñуверенних
прав
Ðімецькій
імперії в
цілому.
ІмперіÑ
кориÑтуєтьÑÑ
правом
законодавÑтва
в межах
Ñоюзної
території на
підÑтаві
зміÑту даної
конÑтитуції
і притому
так, було Ñказано
в Ñтатті 2, що
імперÑькі
закони вважаютьÑÑ
вищими від
законів
кожної
держави.
ІмперÑькому
законодавÑтву
підлÑгали такі
важливі
Ñправи, Ñк
зовнішні
відноÑини, війÑько
Ñ– війÑьковий
флот імперії,
митне і торгове
законодавÑтво,
законодавÑтво
про податки,
Ñкі йдуть на
потребу
імперії,
визначеннÑ
ÑиÑтеми мір Ñ–
ваг,
законодавÑтво
про цивільне,
карне право і
ÑудочинÑтво
і т.д.
Окремі
держави, що
входили до
Ñкладу імперії,
зберігали
Ñвої
конÑтитуції,
ландтаги, урÑди,
але їх
автономіÑ
була дуже
обмеженою.
ІмперÑьке
законодавÑтво
здійÑнювалоÑÑ
рейхÑтагом Ñ–
Ñоюзною
радою
(бундеÑратом).
РейхÑтаг
обиравÑÑ
Ñпочатку на
три, а потім
на п'ÑÑ‚ÑŒ
років.
ЗбиравÑÑ
щорічно.
ÐÑ–Ñкого контролю
над
мініÑтерÑтвами
рейхÑтаг не
мав. Союзна
рада
ÑкладалаÑÑ Ð·
предÑтавників
Ñоюзних держав,
призначених
Ñ—Ñ… урÑдами.
Ð’Ñього було
п'ÑтдеÑÑÑ‚
віÑім
депутатів.
Кожна
держава отримувала
певну
кількіÑÑ‚ÑŒ
голоÑів від
одного до
шеÑти. Ðле
ПруÑÑÑ–Ñ— було
надано ÑімнадцÑÑ‚ÑŒ
голоÑів.
ПорÑд з
рейхÑтагом
Ñоюзна рада
брала учаÑÑ‚ÑŒ
у
законодавÑтві,
утворювала
поÑтійні
комітети.
Вона могла
заÑідати ÑамоÑтійно,
рейхÑтаг
такої
можливоÑÑ‚Ñ–
не мав,
БундеÑрат
мав право
передавати
імператору
Ñвоє рішеннÑ
щодо
розпуÑку
рейхÑтагу.
Главою
імперії був
Ðімецький
імператор (кайзер)
король
ПруÑÑÑ–Ñ—.
ГоловуваннÑ
в Ñоюзі належить
королю
ПруÑÑÑ–Ñ—,
було Ñказано
в Ñтатті 11
КонÑтитуції,
Ñкий має
титул
Ðімецького
імператора.
Йому
належало
право Ñкликати
і закривати
рейхÑтаг Ñ–
Ñоюзну раду.
Він призначав
чиновників, а
в разі
необхідноÑÑ‚Ñ–
давав
розпорÑдженнÑ
про їх
відÑтавку.
ОÑобливе
міÑце займав
єдиний
імперÑький мініÑÑ‚Ñ€
з
величезними
повноваженнÑми
імперÑький
канцлер. Він
призначавÑÑ
імператором
і відповідав
лише перед
ним. Головував
у бундеÑраті,
керував
поÑтійними
комітетами,
підпиÑував
закони піÑлÑ
імператора.
За поданнÑм
канцлера
імператор
призначав і
звільнÑв
ÑтатÑ-Ñекретарів
закордонних
Ñправ, внутрішніх
Ñправ,
адміралтейÑтва,
Ñкарбниці Ñ–
колоній.
Спеціальний
розділ
КонÑтитуції
був приÑвÑчений
імперÑькій
армії. Кожен
німець повинен
був Ñлужити в
армії Ñім
років, витрати
на армію
неÑли уÑÑ–
держави. Ðле
і в мирний, і в
воєнний чаÑ
арміÑ
перебувала
під командуваннÑм
імператора.
КонÑтитуціÑ
забезпечувала
Ð¿Ð°Ð½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÐŸÑ€ÑƒÑÑÑ–Ñ—
в Ðімецькій
імперії.
ОÑновний
закон доÑить
чітко
відбивав
гегемонію
ПруÑÑÑ–Ñ— в
Союзі. Про це
Ñвідчили такі
факти:
головуваннÑ
в Союзі
належало королю
ПруÑÑÑ–Ñ—,
тобто
імператору
(ÑÑ‚. 11), в бундеÑраті
ПруÑÑÑ–Ñ Ð¼Ð°Ð»Ð°
ÑімнадцÑÑ‚ÑŒ
голоÑів, а зміни
в
КонÑтитуції
вважалиÑÑ
недійÑними, Ñкщо
чотирнадцÑÑ‚ÑŒ
голоÑів
будуть
подані проти
(Ñтатті 6 Ñ– 78),
головував в
Ñоюзній раді
канцлер, Ñкий
призначавÑÑ
королем ПруÑÑÑ–Ñ—
(ÑÑ‚. 15), арміÑ
була
підпорÑдкована
імператору
пруÑÑькому
королю (ÑÑ‚. 63), в
армії було введено
в повному
обÑÑзі
пруÑÑьке
війÑькове
законодавÑтво
(ÑÑ‚. 61),
імператор
мав право
оголоÑити на
воєнному
Ñтані кожну
чаÑтину
імперії (ÑÑ‚. 68),
було в нього
і право
екзекуції
покараннÑ
члена Союзу,
Ñкий не хотів
визнавати
рішеннÑ
імперії (ÑÑ‚. 19).
ОÑоблива
увага
приділÑлаÑÑ
в Ðімецькій імперії
поліції.
ПоліцейÑький
ÐºÐ¾Ñ€Ð¿ÑƒÑ Ð±ÑƒÐ² підпорÑдкований
ÑтатÑ-Ñекретарю
внутрішніх
Ñправ, що
забезпечувало
централізацію
і давало
можливіÑÑ‚ÑŒ
вÑтановити
найÑуворіший
поліцейÑький
режим.
Судова
ÑиÑтема
Ðімеччини
визначалаÑÑ
Законом про
Ñудові
уÑтанови 1877
року. В
окремих державах
Союзу
Ñ–Ñнували три
Ñудові інÑтанції.
Першою з них
був дільничний
Ñуд. Тут уÑÑ–
цивільні
Ñправи розглÑдалиÑÑ
однооÑібно
Ñуддею, а
кримінальні
або
однооÑібно,
або за учаÑÑ‚ÑŽ
двох шефенів
(заÑідателів).
Компетенцією
земÑьких Ñудів
був розглÑд
цивільних,
комерційних
і кримінальних
Ñправ, а
також
розглÑд
апелÑційних
Ñкарг на
вироки і
рішеннÑ
дільничних
Ñудів. Вищі
земÑькі Ñуди
розглÑдали
Ñкарги на рішеннÑ
і вироки
Ñудових
уÑтанов Ñ– в
апелÑційному,
і в
каÑаційному
порÑдку.
Загальнонімецьким
був
імперÑький
Ñуд. Його
члени
призначалиÑÑ
імператором.
У Ñкладі Ñуду
були цивільний
Ñ–
кримінальний
Ñенати
(відділеннÑ).
При вÑÑ–Ñ…
Ñудах
перебувала
прокуратура,
Ñка була
реорганізована
1877 року на
зразок французької.
Прокуратурі
була
підпорÑдкована
поліціÑ, Ñка
під її
керівництвом
провадила
Ð´Ñ–Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²
кримінальних
Ñправах.
Ðдвокатура
була
організована
на оÑнові
ÐŸÐ¾Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ 1878
року Ñк
ÑамоврÑдна
корпораціÑ.
В цілому ж
ÑиÑтема
вищих
органів
влади Ñ– управліннÑ
Ðімецької
імперії
ÑвлÑла Ñобою єдиний,
в значній
мірі
централізований
державний
механізм з
оÑобливим
привілегірованим
Ñтановищем в
ньому Ñ€Ñду
пруÑÑьких
державних
органів.
ОбєднаннÑ
Ðімеччини
навколо
ПруÑÑ–Ñ— з Ñ—Ñ— оÑобливо
Ñильними
традиціÑми
правлÑчої монархії
Ñ– здійÑнене
війÑьковим
шлÑхом доволі
швидко
привело до
роÑту
Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² урÑдовій
політиці
єдиної
імперії
війÑькового
мілітаризму,
до прагненнÑ
підвищити
державне значеннÑ
Ðімеччини за
рахунок
інших ÑуÑідніх
країн. Це
Ñтало
передумовою
агреÑивної
зовнішньої
політики
Ðімеччини в
Європі, Ñка в
підÑумку
призвела до
початку
Першої
Ñвітової
війни. В ході
цієї війни
Друга Ðімецька
імперіÑ
зазнала
поразки і
розпалаÑÑŒ.
4) Характерні
риÑи права.
Розвиток
буржуазного
цивільного
права в Ðімеччині
був доÑить
Ñвоєрідним. Ð’
умовах збереженнÑ
в ХІХ
Ñтолітті
економічної,
політичної
правової
роздробленоÑÑ‚Ñ–
Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾
загальне длÑ
вÑієї Ðімеччини
законодавÑтво,
про розробку
єдиного длÑ
країни права,
Ñке б могло
врахувати і
відобразити
інтереÑи
буржуазії,
ÑтоÑло дуже
гоÑтро. Це
повною мірою
ÑтоÑувалоÑÑ
цивільного
права
Ðімеччини.
У Ñфері
цивільного
права
політична
роздробленіÑÑ‚ÑŒ,
що тривала аж
до 1871 року,
зумовлювала
правову
роз'єднаніÑÑ‚ÑŒ,
бо в
німецьких
державах
діÑли різні
джерела
права, різні
правові
ÑиÑтеми. Своє
право мали не
тільки
окремі
держави, але
навіть землі,
провінції,
міÑта, Ñела.
Крім того, міÑцеве
партикулÑрне
право
окремих німецьких
держав, у
Ñвою чергу,
було роз'єднаним,
Ñуперечливим,
феодальним у
Ñвоїй оÑнові.
Ðаприклад у
СакÑонії до
Ñередини XIX
ÑтоліттÑ
продовжували
діÑти
Ñередньовічні
збірники
права, такі
Ñк
СакÑонÑьке
зерцало,
Магдебурзький
збірник і
т.ін.
Єдиними длÑ
вÑієї
Ðімеччини
були норми
римÑького права.
З розвитком
капіталізму
його намагаютьÑÑ
приÑтоÑувати
до нових
потреб. Ðле
викориÑтовувалоÑÑ
воно доÑить
рідко, лише в тих
випадках,
коли
повніÑÑ‚ÑŽ був
відÑутній відповідний
цивільний
закон.
Загальним длÑ
Ðімеччини
було і
канонічне
право, однак
на його оÑнові
вирішувалиÑÑ
окремі
питаннÑ,
зв'Ñзані з
майновими
відноÑинами.
У деÑких
німецьких
державах
робилиÑÑ Ñпроби
кодифікації
цивільного
права у
Баварії,
СакÑонії,
ПруÑÑÑ–Ñ—,
ÐвÑтрії.
Однак прийнÑÑ‚Ñ–
тут кодекÑи
дуже різко
відрізнÑлиÑÑ
від КодекÑу
Ðаполеона.
Вони
захищали
кріпоÑництво,
зберігали
феодальну
залежніÑÑ‚ÑŒ
ÑелÑнÑтва,
цеховий
уÑтрій,
закріплювали
відверто
феодальні
положеннÑ
про
підвладних
ÑільÑьких
обивателів,
панів Ñ– Ñлуг
і т.ін.
ЯÑкравим
прикладом такого
поєднаннÑ
феодальних і
буржуазних підходів
може бути
ÐвÑтрійÑьке
цивільне уложеннÑ
1811 року. Воно
міÑтило в
Ñобі чиÑленні
норми, Ñкі
ноÑили, по
Ñуті,
буржуазний
характер. Ðле
одночаÑно
тут
передбачавÑÑ
Ñуто
феодальний
поділ права
влаÑноÑÑ‚Ñ– на
повний і
неповний, а
влаÑників
на
верховного і
підлеглого,
йшлоÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾
Ñпадкову
оренду, про Ñпадкове
оброчне
утримуваннÑ,
про вÑтановленнÑ
невідчужуваного
родинного
майна і т.д. В
цілому ж
ÐвÑтрійÑьке
цивільне
уложеннÑ
було кроком
уперед в
розвитку
буржуазного
цивільного
права в
Ðімеччині.
Значним
пам'Ñтником
цивільного
права в Ðімеччині
Ñередини XIX
ÑтоліттÑ
Ñтало
СакÑонÑьке
цивільне
ÑƒÐ»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ 1863
року. Це була
Ñпроба, Ñк
поÑÑнювали
його
укладачі,
викориÑтати
в інтереÑах
німецької
буржуазії
римÑьке
право. СакÑонÑьке
уложеннÑ
було
побудоване
відповідно
до
пандектної
ÑиÑтеми, а
тому
поділÑлоÑÑ Ð½Ð°
п'ÑÑ‚ÑŒ чаÑтин.
ВідкривалоÑÑ
воно загальною
чаÑтиною,
потім йшли
розділи,
приÑвÑчені
оÑновним
правовим
інÑтитутам:
речове право,
право
зобов'Ñзань
(право
вимагань),
Ñімейне право,
Ñпадкове
право.
УложеннÑ
мало значні
недоліки,
нагадуючи
Ñкоріше
підручник римÑького
пандектного
права, ніж
законодавчий
акт.
Ð‘ÑƒÑ€Ð¶ÑƒÐ°Ð·Ñ–Ñ Ñ‰Ðµ
до 1871 року
вимагала
загальнонімецької
кодифікації
цивільного
права. І хоч
феодальні
Ñили чинили
опір, розвиток
йшов Ñаме в
цьому
напрÑмі. У 1848
році був запроваджений
єдиний длÑ
вÑієї
Ðімеччини векÑельний
Ñтатут, що
значно
полегшило
торговельні
і грошові
операції. У 1861
році Союзний
Ñейм приймає
Торговий
кодекÑ, де
діÑтали втіленнÑ
окремі
буржуазні
вимоги щодо
регулюваннÑ
торговельних
операцій.
Ðле лише
піÑÐ»Ñ 1871 року,
коли БіÑмарк
об'єднав Ðімеччину
залізом і
кров'ю, було
розв'Ñзане
завданнÑ
кодифікації
німецького
цивільного
права
виданнÑм так
званого
Ðімецького
цивільного
уложеннÑ
Цивільного
кодекÑу Ðімеччини.
ПроцеÑ
ÑтвореннÑ
Ð£Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ²
дуже Ñкладним
і довгим. В 1873
році було
прийнÑто поправку
до
конÑтитуції
Ðімецької
імперії, Ñка
віднеÑла
цивільне
законодавÑтво
до компетенції
імперії.
Відповідно
до цього рейхÑтагом
була
призначена
коміÑÑ–Ñ Ñƒ
Ñкладі юриÑтів-теоретиків
Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ñ€Ð¾Ð±ÐºÐ¸
проекту Цивільного
кодекÑу.
Перший
проект
цивільного
уложеннÑ,
Ñкий разом з
поÑÑнювальною
запиÑкою
Ñклав п'ÑÑ‚ÑŒ
томів, був
відхилений. У
1890 році було
Ñтворено
нову коміÑÑ–ÑŽ.
Другий проект
був
прийнÑтий Ñ–
затверджений
рейхÑтагом у
1896 році. Однак
Ðімецьке
цивільне
уложеннÑ
набрало
чинноÑÑ‚Ñ–
тільки 1
ÑÑ–Ñ‡Ð½Ñ 1900 року.
Ðімецьке
цивільне
уложеннÑ
одна з найважливіших
кодифікацій
XIX ÑтоліттÑ.
Разом з тим
Ð£Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð°Ñ”
кілька
Ñерйозних
оÑобливоÑтей.
По-перше,
воно видане в
Ðімеччині, де
буржуазіÑ
уклала Ñоюз з
юнкерÑтвом,
Ñтарими
феодальними
Ñилами. Тому
Ðімецьке цивільне
ÑƒÐ»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ”
буржуазним у
Ñвоїй оÑнові,
але зберігає
феодальне
землеволодіннÑ
Ñ– деÑкі
пережитки
кріпоÑницьких
порÑдків.
По-друге,
Ðімецьке
цивільне
уложеннÑ
Ñтановить
кодифікацію
періоду
переходу до
імперіалізму.
Воно
акумулювало
нові і
характерні длÑ
епохи
індуÑтріального
капіталізму
тенденції в
розвитку
буржуазного
цивільного
права в
цілому. У
зв'Ñзку з цим
багато питань
вирішуєтьÑÑ
вже не так, Ñк
у КодекÑÑ– Ðаполеона,
коли
буржуазіÑ,
йдучи до
влади, тільки
вÑтановлювала
Ñвоє
пануваннÑ.
По-третє, чаÑ
виданнÑ
Цивільного
ÑƒÐ»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð°Ð»ÐµÐ¶Ð¸Ñ‚ÑŒ
до періоду
загоÑтреннÑ
Ñоціальних
конфліктів,
протиÑтоÑннÑ
буржуазії і робітничого
клаÑу. Через
це автори
Ð£Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ðµ
Ñтавили Ñобі
за мету
зробити цей
кодекÑ
доÑтупним
Ð´Ð»Ñ ÑˆÐ¸Ñ€Ð¾ÐºÐ¸Ñ…
народних маÑ.
КодекÑ
розраховувавÑÑ
винÑтково на
фахівцÑ-юриÑта.
Викладений
він важкою
мовою, Ñ€ÑÑніє
Ñпеціальною
термінологією,
в ньому велика
кількіÑÑ‚ÑŒ
різного роду
поÑилань. Цим
поÑÑнюютьÑÑ
Ñ–
невизначеніÑÑ‚ÑŒ
формулювань,
можливоÑÑ‚Ñ–
длÑ
Ñкнайширшого
Ñудового
розÑуду в
тлумаченні і
заÑтоÑуванні
параграфів
УложеннÑ,
наÑвніÑÑ‚ÑŒ
положень, Ñкі
можна було
розуміти
по-різному,
так званих
каучукових
норм.
Ðімецьке
цивільне
уложеннÑ
було побудоване
за
пандектною
ÑиÑтемою:
загальна
чаÑтина,
право
зобов'Ñзань,
речове право,
Ñімейне
право і
Ñпадкове
право. Таким
чином,
УложеннÑ
ÑкладалоÑÑ Ð·
п'Ñти книг,
розбитих на 2385
параграфів.
ВідрізнÑлоÑÑ
Ðімецьке
цивільне
ÑƒÐ»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´
КодекÑу
Ðаполеона Ñ–
зміÑтом. У
ньому (книга 1.
Загальна
чаÑтина)
діÑтає повне
визнаннÑ
юридична
оÑоба, Ñкої
не знав
Французький
цивільний
кодекÑ.
ШіÑтдеÑÑÑ‚
дев'ÑÑ‚ÑŒ
параграфів УложеннÑ
докладно
регламентували
права і
обов'Ñзки
різних видів
юридичної
оÑоби.
Відповідно
до УложеннÑ
товариÑтво,
що не має
гоÑподарÑької
мети, отримує
цивільну
правоздатніÑÑ‚ÑŒ
через
внеÑеннÑ
запиÑу в
Ñпеціальний
реєÑÑ‚Ñ€ при
Ñуді.
ТовариÑтва,
Ñкі ÑтавлÑÑ‚ÑŒ
перед Ñобою
гоÑподарÑьку
мету,
отримують
правоздатніÑÑ‚ÑŒ
внаÑлідок
урÑдового дозволу,
Ñкий
надаєтьÑÑ
окремими
німецькими
державами
членами
Союзу. В
Уложенні
визначалиÑÑ
уÑтрій
товариÑтва,
роль його
Ñтатуту,
функції правліннÑ
і т.ін.
ПередбачалоÑÑ
позбавленнÑ
товариÑтва
правоздатноÑÑ‚Ñ–,
Ñкщо внаÑлідок
протизаконної
поÑтанови
загальних зборів
або
протизаконної
діÑльноÑÑ‚Ñ–
правліннÑ
виникає
погроза
громадÑьким
інтереÑам( 43).
Ðімецьке
цивільне
уложеннÑ
визнавало загальну
цивільну
правоздатніÑÑ‚ÑŒ
вÑÑ–Ñ… громадÑн.
Загальна
правоздатніÑÑ‚ÑŒ
оÑіб розпочиналаÑÑŒ
з моменту їх
народженнÑ, а
цивільна
дієздатніÑÑ‚ÑŒ
з 21 року. За
виключеннÑм
припиÑів, що
витікали із
шлюбно-Ñімейного
права, не передбачалоÑÑŒ
ніÑкої
Ñуттєвої
різниці між
правовим
ÑтатуÑом
чоловіків і
жінок.
Приватноправові
обмеженнÑ
дієздатноÑÑ‚Ñ–
могли мати
міÑце тільки
внаÑлідок
душевної
хвороби,
марнотратÑтва
або у випадку
пÑнÑтва чи
нерозÑудливого
нехтуваннÑ
Ñвоїми
Ñімейними чи
громадÑькими
обовÑзками.
Друга книга,
приÑвÑчена
праву
зобов'Ñзань, найбільше
міÑтить так
званих
каучукових норм,
Ñкі надавали
дуже великі
можливоÑÑ‚Ñ– длÑ
Ñудового
розÑуду.
ВизнавалаÑÑ,
наприклад,
недійÑною
угода, що
порушує
добрі звичаї
( 138), ÑуддÑм
дозволÑлоÑÑ
тлумачити
договори, Ñк
того
потребують
ÑÑƒÐ¼Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ–
звичаї
обороту ( 157) та
ін. Такі невизначені
критерії
дозволÑли
макÑимально
враховувати
інтереÑи
панівних
клаÑів.
Головним
видом
виникненнÑ
зобовÑзань
був договір.
У випадку з
нерухоміÑÑ‚ÑŽ його
Ñлід було
заключати
тільки
пиÑьмово Ñ–
тільки за
учаÑÑ‚ÑŽ
юридично
уповноважених
державою
оÑіб.
Традиційно
вважалиÑÑŒ
недійÑними
договори (і
будь-Ñкі інші
угоди), Ñкі
здійÑнені по
відношенню
до
неможливих речей,
ті, що
протирічать
законам, а
також ті, що
порушують
вимоги
громадÑької
моралі.
В конкретні
правила про
договори
були введені
нові
положеннÑ,
Ñкі поÑилили
захищеніÑÑ‚ÑŒ
однієї із
Ñторін. Так, в
договорі
оÑобиÑтого
найму закон
зобовÑзував
наймача дотримуватиÑÑ
мінімальних
умов безпеки,
наÑкільки це
було
можливим
виходÑчи з
характеру
робіт.
ЗаборонÑлоÑÑŒ
укладати
договори
найму на вÑе
життÑ, в
будь-Ñкому
випадку
через 5 років
можна було
розірвати
такий
договір. При укладенні
певних
договорів
передбачалаÑÑŒ
можливіÑÑ‚ÑŒ
при поважних
причинах або
обумовлених
в законі
випадках
відмовитьÑÑ
від виконаннÑ
зобовÑзань
без ніÑких
наÑлідків. Відмова
від принципу
обовÑзковоÑÑ‚Ñ–
договору Ñк
загального
правила була
важливою риÑою
зобовÑзального
права по
уложенню. Боржник
не мав права
виконувати
Ñвій
обовÑзок
чаÑтинами. Це
Ñтавило його
в занадто
невигідне Ñтановище.
Ð¢Ñ€ÐµÑ‚Ñ ÐºÐ½Ð¸Ð³Ð°
Ð£Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð°Ñ”
дещо інше,
ніж у КодекÑÑ–
Ðаполеона,
визначеннÑ
права влаÑноÑÑ‚Ñ–.
КодекÑ
намагаєтьÑÑ
задовольнити
Ñк інтереÑи
феодальних
влаÑників,
коли дозволÑÑ”
збереженнÑ
ленів,
Ñпадкові
оренди та
інше, так і
інтереÑи
капіталіÑтичних
монополій,
коли обмежує
дрібного
влаÑника. Так,
згідно з
УложеннÑм
влаÑник
земельної ділÑнки
не може
заборонити
прониканнÑ
до нього з
іншої
ділÑнки газу,
пару, запаху,
диму, тепла,
шуму, Ñкщо
таке діÑннÑ
не заважає
йому або
заважає
незначною
мірою
кориÑтуватиÑÑ
Ñвоєю
ділÑнкою ( 906).
Ð’Ñе це
змушувало
влаÑника
землі
зазнавати
певних
незручноÑтей
(газ, дим,
двигтіннÑ
ґрунту, а
також подібні
до цього
Ñвища,
повÑзані з
роботою промиÑлових
підприємÑтв,
залізниць і
Ñ‚.д.). Ðе можна
було
протеÑтувати
проти
польотів над
земельною
ділÑнкою,
проти того,
що хтоÑÑŒ
копає під
нею, коли це
не заважає
нормальному
ходові
польових
робіт. Багато
уваги приділÑло
УложеннÑ
Ñервітутам
(правам на чужу
річ),
докладно
розроблÑло
інÑтитут
володіннÑ.
ВлаÑник речі
міг
заÑтоÑувати
Ñилу Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾,
щоб віднÑти
Ñ—Ñ— в оÑоби,
Ñку він
заÑтав у момент
незаконного
привлаÑненнÑ
або захопленнÑ
речі. Цим
положеннÑм
ще раз
підкреÑлювалаÑÑŒ
недоторканіÑÑ‚ÑŒ
приватної
влаÑноÑÑ‚Ñ–.
Ðові моменти
виникли і в
Ñімейному
праві. Так, у
четвертій
книзі
закріплювавÑÑ
принцип
верховенÑтва
чоловіка в
родині. Проте
УложеннÑ
дещо
поліпшило
Ñтановище
одруженої
жінки: вона
діÑтала
дозвіл
розпорÑджатиÑÑ
Ñвоїм майном,
займатиÑÑ
Ñвоєю профеÑійною
діÑльніÑÑ‚ÑŽ, з
дозволу
чоловіка
жити окремо.
ПоÑÑнювалиÑÑ
ці
нововведеннÑ
тим, що жінка
почала
відігравати
тепер велику
роль у
капіталіÑтичному
виробництві,
адже влаÑники
підприємÑтв
були
зацікавлені
в дешевій
жіночій
праці.
УложеннÑ
закріплювало
громадÑнÑьку
форму
одруженнÑ.
Чоловік міг
одружитиÑÑ
по
доÑÑгненні 21
року, а жінка 16
років. ЗакріплювалаÑÑŒ
моногамніÑÑ‚ÑŒ
шлюбу Ñ– неможливіÑÑ‚ÑŒ
уклаÑти
інший шлюб,
не розірвавши
попередній.
РозлученнÑ
допуÑкалоÑÑŒ
тільки в
Ñудовому
порÑдку Ñ– при
наÑвноÑÑ‚Ñ–
узаконених
причин
(перелюбодіÑннÑ,
ÑÐ¿Ð¾Ñ”Ð½Ð½Ñ Ð·Ð»Ð¾Ñ‡Ð¸Ð½Ñƒ,
порушеннÑ
шлюбних
обовÑзків, в
Ñ‚. ч. жорÑтоке
поводженнÑ
по
відношенню
до одного з
членів
подружжÑ). Це
поÑÑнювалоÑÑŒ
впливом
протеÑтантизму.
В значній
мірі умовним
Ñтав
інÑтитут
батьківÑької
влади по
відношенню
до дітей.
Мати також
була
зобовÑзана Ñ–
мала право
піклуватиÑÑ
про дітей.
Батько міг
кориÑтуватиÑÑ
майном дітей.
ЗберігалаÑÑŒ
можливіÑÑ‚ÑŒ
батька
заÑтоÑовувати
по відношенню
до Ñвоєї
дитини
виправні
заходи, але
вони
накладалиÑÑŒ
тільки по
рішенню опікунÑького
Ñуду.
ЗберігалаÑÑŒ
Ñ€Ñ–Ð·Ð½Ð¸Ñ†Ñ Ð²
правах
законних і позашлюбних
дітей. По
відношенню
до матері позашлюбні
діти мали
рівні права з
її законними,
по
відношенню
до батька
рідÑтво не визнавалоÑÑŒ.
Ðле
позашлюбні
діти могли вимагати
від Ñвого
батька
аліменти до доÑÑгненнÑ
ними 16 років.
ПÑта книга
трактувала
норми
Ñпадкового права.
СпадкуваннÑ
за законом
відбувалоÑÑŒ за
Ñтупенем
ÑпорідненоÑÑ‚Ñ–.
При
відкритій Ñпадщині
дозволÑлоÑÑŒ
відшукувати
навіть
далеких
родичів.
Разом з тим
закон значно розширив
Ñвободу
заповіту. Ðле
Ñкщо був
заповіт, то
залишалаÑÑŒ
обовÑзкова
чаÑтина длÑ
Ñпадкоємців
по закону (1/2 чаÑтини,
Ñка б
належала по
закону).
Право на обовÑзкову
чаÑтину у
Ñпадщині
мали тільки законні
діти.
КодифікаціÑ
цивільного
права
ÑприÑла оновленню
торгового
законодавÑтва.
В 1897 році було
прийнÑто
нове Торгове
уложеннÑ.
Воно
включало
чотири
розділи: про
купецький
Ñтан, про
торгівельні
товариÑтва Ñ–
неглаÑні
обєднаннÑ,
про
торгівельні
угоди, про
морÑьку
торгівлю.
У 1871 році було
прийнÑто
загальноімперÑьке
Кримінальне
уложеннÑ.
Ðайбільше
Ñтатей у
ньому
ÑтоÑувалиÑÑŒ
злочинів
проти
держави,
проти оÑоби Ñ–
влаÑноÑÑ‚Ñ–.
УложеннÑ
давало
детальну
клаÑифікацію
державних
злочинів,
Ñеред Ñких
порÑд з верховною
Ñ– земÑькою
зрадою
вказувалиÑÑŒ
образа
імператора,
міÑцевих
правителів,
фальшивомонетництво,
опір влаÑÑ‚Ñм,
заклики до
непокори
владі. За ці
злочини
передбачалаÑÑŒ
Ñмертна кара
або
увÑзненнÑ.
Злочини
проти
влаÑноÑÑ‚Ñ–
(крадіжка,
розбій) каралиÑÑŒ
увÑзненнÑм.
ОÑтанній
розділ
кримінального
Ð£Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ²
приÑвÑчений
так званим поліцейÑьким
порушеннÑм.
У цьому
розділі перераховувалоÑÑŒ
те, що було
заборонено чинити
підданому
імперії.
Штрафом або
увÑзненнÑм
каравÑÑ Ñ‚Ð¾Ð¹,
хто
порушував
поліцейÑькі
правила про
виїзд за
кордон,
зберіганнÑ
зброї,
виготовленнÑ
печаток.
Ð£Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ñ–Ñло
до кінцÑ
другої
Ñвітової
війни.
У 1877 році було
видано
кримінально-процеÑуальний
кодекÑ. Він
закріплював
правила й процедуру
змішаного
процеÑу.
КодекÑ
поÑилив
обвинувачувальні
заÑади, роль
поліції, оÑобливо
на Ñтадії
попереднього
розÑлідуваннÑ.
Формально порушеннÑ
кримінального
переÑлідуваннÑ
Ñ– ÑкладаннÑ
обвинувального
виÑновку покладалиÑÑŒ
на прокурора.
Фактично
підÑтавою
Ð´Ð»Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾
були
матеріали,
одержані
поліцією.
Ðдвокат
цілком
ознайомлювавÑÑ
із Ñправою
піÑлÑ
завершеннÑ
попереднього
ÑлідÑтва.
ÐšÐ¾Ð´ÐµÐºÑ Ð´Ð¾Ð¿ÑƒÑкав
поÑиленнÑ
обвинуваченнÑ
в Ñтадії Ñудового
розглÑду.
Разом з
прокурором
додатковим
обвинувачем
міг
виÑтупати
потерпілий.
Такої
оÑобливоÑÑ‚Ñ–
не знало
кримінально-процеÑуальне
право інших
країн. Ðімецький
кодекÑ
допуÑкав
переглÑд не
лише обвинувальних,
а й
виправдних
вироків.
ПроÑтупки та
дрібні правопорушеннÑ
каралиÑÑŒ
однооÑібно
дільничними
ÑуддÑми
через
виданнÑ
каральних
наказів.
Politica de confidentialitate | Termeni si conditii de utilizare |
Vizualizari: 1114
Importanta:
Termeni si conditii de utilizare | Contact
© SCRIGROUP 2025 . All rights reserved