ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Дія закону в просторі ґрунтується на

Перші два принципи вважаються основними.

Так, згідно з ч. 1 ст. 10 КК громадяни України та особи без громадянства, що постійно в ній проживають, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

1) у звязку з дійовим каяттям. Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду

У теорії права розрізняють і змішану вину, коли особа відносно суспільно небезпечного діяння мала умисел, а відносно суспільно небезпечних наслідків  необережність.

Склади можна класифікувати за різними критеріями: за ступенем суспільної небезпечності; за структурою, тобто за способом описування ознак складу в законі; за особливістю законодавчого конструювання.

.

Затримання злочинця є правомірним і не тягне кримінальної відповідальності за таких умов:

Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не повязані з порушенням конституційних прав

Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Кожна з осіб, яка скоює злочин у співучасті, повинна мати ознаки субєкта злочину (бути особою фізичною, осудною, досягти віку кримінальної відповідальності).

1) передбаченість їх кримінальним законом;

2) застосування їх тільки судом;

Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності.

Певні особливості є й у призначенні покарання неповнолітнім.