ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

знадність безперебійно виконувати фінансові зобовязання перед своїми діловими партнерами, державою, найманими працівниками. Фінансові ресурси залізниці формуються як за рахунок власних, тобто внутрішніх, так і з зовнішніх (позикових) джерел. Перевищення позикових коштів у підприємства над власними може викликати залежність його від сторонніх осіб. То ж оптимальне співвідношення структури джерел формування фінансових ресурсів визначають фінансову стійкість підприємства.

5) встановити послідовність рішень щодо забезпечення фінансової стійкості підприємства;

і як наслідок зміцнюється фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність. Потім Г.В. Савицька відмічає, що фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризисним.

М.Н. Крейніна, В.В. Ковальов розділяють підхід А.Д. Шеремета, М.І. Баканова і Н.М. Негашева до розкриття сутності фінансового стану підприємства, його стійкості та взаємозвязку між ними. Наприклад, М.Н. Крейніна дає визначення фінансового стану близьке позиції М.І. Баканова та А.Д.Шеремета, відмічаючи, що фінансовий стан є найважливішою характеристикою економічної діяльності підприємства, яка зумовлює конкурентоспроможність підприємства [23]. З його допомогою оцінюється, в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам. М.Н.Крейніна підкреслює, що стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї виробничо-господарчої діяльності підприємства. Одночасно з цим припускає плутанину між сутністю фінансового стану і методами його аналізу визначаючи фінансовий стан як систему показників, які показують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів

Нажаль не всі автори займають таку чітку позицію по вказаним питанням. Наприклад, М.С.Абрютіна та А.В.Грачов зводять сутність фінансової стійкості до платоспроможності підприємства і не досліджують взаємозвязок між фінансовим станом і фінансовою стійкістю. На їх думку, фінансова стійкість це надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової конюнктури і поведінки партнерів.

В.В.Бочаров звужує коло питань і розглядає в своїй роботі аналіз фінансового стану і аналіз фінансової стійкості як два незалежних і самостійних напрямки дослідження фінансової діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану він зводе до експрес-аналізу основою якого є вивчення структури та динаміки розділів фінансової звітності та аналізу вартості майна і коштів, вкладених у нього. Оцінка фінансової стійкості включає аналіз платоспроможності, ліквідності та забезпечення підприємства власними обіговими коштами.

Так, А.Д. Шеремет, Є.В. Негашев, Р.С. Сайфулін і В.В. Ковальов наводять класифікацію чотири типи фінансової стійкості в залежності від співвідношення загальної величини запасів і витрат та джерел їх формування. При цьому, А.Д. Шеремет, Є.В. Негашев, Р.С. Сайфулін виділяють наступні чотири типи фінансової стійкості [ 58 ]:

2) нормальна стійкість фінансового стану, при якій величина запасів і витрат дорівнює джерелам їх формування, і платоспроможність підприємства гарантована;

3) нестійкий фінансовий стан, при якому неможливо порушення платоспроможності підприємства і забезпеченості запасів і витрат за рахунок власних обігових коштів, але рівновага може бути відновлена за рахунок залучення короткострокових кредитів і позикових коштів. Фінансова нестійкість вважається нормальною, якщо величина джерел, що залучаються для поповнення запасів і витрат у вигляді короткострокових кредитів і позикових коштів, які не перевищують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції;

4) кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства і величина запасів і витрат не покривається всією сумою джерел їх забезпечення. Більш того, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість не покривають його кредиторською заборгованістю і прострочених позичок.

1) абсолютна фінансова стійкість, характеризується нерівністю, згідно якого є перевищення власних обігових коштів над запасами і витратами ;

3) нестійкий фінансовий стан, при якому власних обігових коштів недостатньо для покриття величини запасів і витрат. Відповідно, підприємство мусить залучати недостатньо обґрунтовані додаткові джерела покриття;

4) кризовий фінансовий стан, при якому ситуація аналогічна нестійкому фінансовому стану, але стан обтяжується наявністю у підприємства кредитів і позик, не погашених в строк, а також простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості. [ 32 ].

Виходячи з вищесказаного, сутність фінансової стійкості можна визначити наступним чином.

Фінансова стійкість підприємства характеризується його фінансовою незалежністю, а також ступенем забезпеченості власним капіталом і банківськими кредитами його необоротних активів, виробничих запасів і витрат, грошових коштів і дебіторської заборгованості в межах нормативу.

Фінансовий стан економічна категорія, яка відображує структуру власного і позикового капіталу і структуру його розміщення між різними видами майна, а також ефективність їх використання, платоспроможність, фінансову стійкість та інвестиційну привабливість підприємства і його здатність до саморозвитку. Зміна фінансового стану за декілька років дозволяє оцінити професійні та ділові риси його керівників і спеціалістів [37].

У теорії і практиці фінансового менеджменту досить багато уваги приділяється аналізу фінансово-економічного стану підприємства, що знаходить висвітлення в закордонній і вітчизняній літературі. З цією метою досить докладно розглядаються методи оцінки бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, а також звіт про рух грошових коштів і власного капіталу, а також податкової і статистичної звітності. Для цього за даними на початок і кінець звітного періоду проводиться вертикальний і горизонтальний аналіз відповідних статей даних форм звітності із визначенням абсолютних, відносних і питомих відхилень, а також розраховуються коефіцієнти ліквідності, фінансовій стійкості і діловій активності і їхнього відхилення від нормативних значень.

Загальна вартість майна підприємства, що перебуває у різних фізичних формах дорівнює валюті балансу (форма №1, р.280=р.640).

Розділ І пасиву балансу містить дані про власний капітал: разом (р.380), у тому числі статутний капітал (р.300), нерозподілений прибуток, або непокритий збиток (р.350), резервний капітал та ін.

Вартість поточних зобовязань, тобто поточних пасивів, наведено у розділі V V

(1.1)

ВОК власні обігові кошти;

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК мінімальна умова фінансової стійкості;

, (1.2)

Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування майна (активів).

Необхідність у власних активах обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Вони є основою самостійності та незалежності підприємства. Водночас слід врахувати, що здійснювати господарську діяльність за рахунок лише власних активів не завжди доцільно, якщо виробництво моє сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть великі залишки активів, а в інші їх буде недостатньо. Розміщення і джерела формування активів відображені на рисунку 1.1.

Крім цього, якщо витрати щодо залучення активів невеликі, а підприємство має можливість забезпечити більш високий рівень рентабельності використання активів, ніж плата за них, то, здійснюючи залучення активів, власники значно підвищують рентабельність власного капіталу.

Фінансова рівновага являє собою таке співвідношення власних і позикових коштів підприємства, коли за рахунок власних коштів повністю погашаються колишні і нові борги. Розрахована за певними правилами точка фінансової рівноваги не дозволяє підприємству, з одного боку, збільшувати позикові кошти, а з іншого нераціонально використовувати уже накопичені власні кошти.

Треба зважити на те, що власні і позикові фінансові ресурси проходять стадії утворення, розподілу і виплати, а їхня кінцева величина йде на поповнення майна, і проведення аналізу фінансової стійкості на кожній з цих стадій дає можливість установити умови зміцнення або втрати фінансової рівноваги [57].

1) абсолютна стійкість для забезпечення запасів достатньо власних оборотних коштів, платоспроможність підприємства гарантована

< (1.3)

< (1.4)

< (1.5)

4) кризовий фінансовий стан для забезпечення запасів не вистачає нормальних джерел їх формування : підприємству загрожує банкрутство

З> ВОК+ ДК + КК (1.6)

Побудова в Україні основ ринкової економіки зумовлює виникнення конкуренції між учасниками і банкрутство деяких з них. Запобігти йому можливо шляхом комплексного аналізу стану фінансів підприємницьких структур та прийняття своєчасних обґрунтованих управлінських заходів щодо його поліпшення

підприємствах

підприємства

Якщо підприємство фінансово стійке, воно має перевагу над іншими підприємствами в залученні інвестицій, в отриманні кредитів, у виборі постачальників та у відборі кваліфікованих кадрів. Воно не вступає в суперечки з державою та суспільством, так як сплачує своєчасно податки в бюджет, внески в соціальний фонд, заробітну плату робітникам та службовцям, дивіденди акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів та сплату відсотків за них

На думку Дж. Касти: Слово стійкість значить, що дещо (можливо система) здібне реагувати на зміни в навколишньому середовищі (наприклад, випадкові завади) і водночас зберігати приблизно ту ж саму поведінку напротязі певного (можливо нескінченного) проміжку часу

Розширене трактування цієї категорії подає в роботі Савицька Г.В. Автор стверджує, що фінансова стійкість це здатність підприємства функціонувати та розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у змінному внутрішньому і зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість

Це визначення найбільш повно відображає сутність цієї категорії, тому що в основу проблеми забезпечення фінансової стійкості автор перш за все поклав необхідність урахування безперервного руху грошових потоків. Але це визначення потребує уточнення ознаки правильні пропорції

Результати аналізу дозволяють зробити висновок, що більшість вчених до ознак фінансової стійкості відносять оптимальне співвідношення власного та позикового капіталу, а також основних та обігових коштів, платоспроможність та ефективне формування, розподіл та використання фінансових ресурсів

В українській економічній літературі лише окремі аспекти фінансової стійкості розглядались деякими авторами, зокрема Гридчиною М.В., Зарубою О.Д. при аналізі загальних питань фінансового аналізу; Сопко В.В., Білухою М.Т. при розгляді фінансової звітності підприємства; Головко Т.В., Поддєрьогіним А.М. при дослідженні фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства. Однак відсутні роботи, в яких фінансова стійкість підприємства розглядалась би як комплексна проблема, що може бути вирішена в межах вітчизняної законодавчої й нормативної бази шляхом відповідних дій на мікрорівні по забезпеченню фінансової стійкості підприємства і механізму її функціонування за умов перехідної економіки України, що є актуальними, важливим в теоретичному й практичному аспектах

Оцінка фінансової стійкості будь якого субєкта господарювання є важливою характеристикою його діяльності та фінансово-економічного добробуту

Для визначення платоспроможності підприємства з врахуванням ліквідності його активів зазвичай використовують баланс. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні розмірів коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності, з сумами зобовязань по пасиву, згрупованих за строками їх погашення. Класифікація пасивів наведена на рисунку 1.3.

Одночасне дотримання трьох перших правил обовязково говорить про досягнення і четвертого, бо якщо сукупність перших трьох груп активів більше (або рівна) суми перших трьох груп пасивів балансу, то четверта група пасивів обовязково перекриє (або буде рівна) четверту групу активів. Останній вираз має глибокий економічний зміст: коли постійні пасиви перекривають активи, що важко реалізуються, дотримується важлива умова платоспроможності наявність у підприємства власних оборотних коштів, які забезпечують безперебійний відтворювальний процес. Це говорить про фінансову стійкість підприємства

Одним з важливих компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, необхідних для розвитку підприємства. Самі ж фінансові ресурси можуть буди сформовані в достатньому розмірі тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка забезпечує одержання прибутку. В ринковій економіці саме зростання прибутку створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для розширеного відтворювання. За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобовязання перед бюджетом, банками, страховими компаніями та іншими підприємствами і організаціями, але і інвестує кошти в капітальні затрати. При цьому для досягнення і підтримки фінансової стійкості важлива не тільки абсолютна величина прибутку, але і її рівень відносно вкладеного капіталу або затрат підприємства, тобто рентабельність

Візуальне відображення описаних вище процесів впливу на фінансову стійкість наведене на рисунку 1.4.

Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати кошти, тобто бути кредитоспроможним.

встановлений строк і (у встановленому обсязі) розраховується підприємство по раніше отриманим кредитам, чи володіє воно здібністю при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел. Але головне, чим визначається кредитоспроможність це поточній фінансовий стан підприємства, а також можливі перспективи його зміни. Якщо у підприємства спадає рентабельність, воно стає менш кредитоспроможним. Зміна фінансового положення підприємства в гірший бік у звязку з падінням рентабельності може призвести і до більш тяжких наслідків через недостатність грошових коштів зниження платоспроможності та ліквідності. Виникнення при цьому кризи готівки призводить до того, що підприємство перетворюється в технічно неплатоспроможне, а це вже може розглядатися як перший крок на шляху до банкрутства і служити для кредиторів приводом для відповідних правових дій

Визначення меж фінансової стійкості підприємства має істотне теоретичне і практичне значення і тому, що підприємство не влаштовує й надлишкова фінансова стійкість. Така ситуація зумовлює виникнення умов гальмування його розвитку, бо воно буде не в змозі повною мірою скорочувати свої витрати під тиском конкурентів, внаслідок накопичення надлишкових запасів і резервів та відволікання, таким чином, капіталу з виробничого процесу

. Необхідністю стає встановлення оптимальної фінансової стійкості з певними параметрами для кожного окремого підприємства

. Не дивлячись на те, що фактори взаємозалежать один від одного, вони нерідко різне- спрямовано впливають на результати життєдіяльності підприємства: одні позитивно, інші - негативно. Негативний влив одних факторів здатний знизити або навіть звести до нуля позитивний вплив інших.

Перші прямо залежать від організації роботи самого підприємства, другі є зовнішніми по відношенню до нього, їх зміна майже неможлива за бажанням підприємства. Цим розділенням і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю, здійснюючи комплексний пошук резервів в цілях покращення ефективності виробництва

Успіх чи невдача підприємницької діяльності в більшості випадків залежить від вибору складу та структури продукції, що випускається, послуг, що надаються. При цьому важливо не тільки правильно вирішити що виробляти, але і визначити як виробляти, тобто за якою технологією і за якою моделлю управління діяти. Від цього залежать витрати виробництва. Для стійкості підприємства важлива не тільки загальна величина витрат, але й співвідношення між постійними і змінними витратами.

Звідси оцінка політики розподілу і використання прибутку висувається на перший план в ході аналізу фінансової стійкості підприємства. Виключно важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках. По-перше, для фінансування поточної діяльності - на формування оборотних коштів, закріплення платоспроможності, посилення ліквідності. По-друге, для інвестування в капітальні витрати [33, с.11].

В умовах перехідної економіки менеджери вітчизняних підприємств повинні приділяти значну увагу дослідженню внутрішніх факторів впливу на стійкість підприємства. Але забезпечити стійкий стан підприємства можливо при оптимальному сполученні впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. Саме через це, забезпечення фінансової стійкості нелегке завдання навіть для підприємств, що функціонують в умовах розвинутої економіки ринкового типу. Тим більш, ця мета важко досягається в умовах економіки перехідного характеру, яка характеризується крайньою нестабільністю, невизначеністю і значним впливом державних регуляторів

Розглянувши різні підходи до визначення поняття фінансової стійкості, можна зробити висновок, що до цього часу в вітчизняній і закордонній економічній літературі немає єдиного уявлення щодо цього терміну. В українській економічній літературі деякими авторами розглядались лише окремі аспекти фінансової стійкості. Більш вагомі результати щодо розкриття визначення цього поняття та його ролі в управлінні ринковим підприємством одержали російські автори. Результати огляду розкриття поняття фінансової стійкості деякими вченими дозволяють зробити висновок, що більшість з них до головних її ознак відносять оптимальне співвідношення власних та позикових коштів підприємства, платоспроможність та ефективне формування, розподіл та використання фінансових ресурсів.

Фінансова стійкість підприємства формується під впливом комплексу багаточисельних і різноманітних факторів, який вимагає їх групування та оцінки. Враховуючи, що підприємство є одночасно і субєктом, і обєктом відносин в економіці, а також те, що воно володіє різними можливостями впливати на динаміку різних факторів, найбільш важливим є розділ їх на внутрішні і зовнішні. Для забезпечення фінансової стійкості необхідно приділяти значну увагу дослідженню внутрішніх факторів. При цьому потрібно враховувати вплив зовнішнього середовища, особливо в умовах економіки перехідного характеру, яка характеризується крайньою нестабільністю, невизначеністю і значним впливом державних регуляторів.