ВИХОВНІ ЦІЛІ В КОРЕКЦІЙНІЙ ПЕДАГОГІЦІ

Цілі в КОРЕКЦійНіЙ ПЕДАГОГІЦІ

Виховання починається з визначення його цілей. Головне завдання виховання формування і розвиток дитини як особистості, що володіє тими корисними якостями, які їй необхідні для життя в суспільстві. Цілі виховання не встановлюються раз і назавжди і не є постійними в будь-якому суспільстві. Змінюється система суспільного устрою і соціальних відношень змінюються і цілі виховання.

До розряду вічних цінностей, що не мають історичних і державних кордонів, відносяться загальнолюдські моральні цінності. Вони в першу чергу і визначають собою цілі виховання на всіх етапах соціальної історії. Такі цілі пов'язані з поняттями добра і зла, порядності, гуманності і любові до природи.

Значне місце серед засобів виховання осіб з особливими освітніми проблемами приділяється реалізації комплексних корекційно-розвивальних цілей, розрахованих на здійснення глобального впливу на особистість і торкається всіх або більшості сторін особистості. До них, наприклад, можна віднести психотерапію, соціально-психологічний тренінг, різні інші види психокорекції.

У випадку використання усвідомлених засобів виховного впливу вихователь свідомо ставить перед собою визначену мету, а вихованець знає про неї і приймає неї. Але, наприклад, розумово відсталий учень не завжди усвідомлює мету діяльності, тому в даному випадку мова йде про ціленавязуваня. При використанні неусвідомлених засобів впливу прийняття виховних впливів вихованцем відбувається без свідомого контролю з його боку. Достоїнство усвідомленого виховного впливу полягає в тому, що воно є керованим, з передбаченими заздалегідь і, отже, контрольованими результатами. Його недолік той же, що виявляється в непрямому вихованні: обмеженість застосування до розумово відсталих дітей дошкільного, молодшого шкільного віку, а часто і старшого шкільного віку. Неусвідомлений виховний вплив має місце частіше, ніж усвідомлене, але його достоїнства і недоліки практично важко оцінювати через недостатній контроль свідомістю.

Категорія цілі в педагогічній діяльності має фундаментальне значення, тому що всяка педагогічна (зокрема виховна) діяльність починається з цілепокладання. Якщо немає мети, то немає і проблеми ефективності і результативності, немає проблеми вибору методики і самооцінки. Дарма натягувати тятиву, якщо не знаєш, куди полетить стріла говорили древні. Колектив, що не вміє ставити перед собою певних цілей, не може досягти прогнозованих результатів.

Ціль абстрактне уявлення про бажаний стан. Ціль містить уявлення про певний напрямок руху і про очікуваний стан до визначеного терміну. Отже, ціль може бути поставлена на різну часову дистанцію. Розрізняють стратегічні, тактичні й оперативні цілі. У розчленуванні цілей можна виділити загальні і специфічні, локальні і глобальні, основні і допоміжні. Інакше кажучи, цілі мають ієрархічний характер: кожна ціль може бути трактована як компонент якоїсь найбільш високої цілі, а також як складна сукупність різних підцілей.

Ціль є суб'єктивним феноменом. Об'єктивних цілей не буває. Усяка ціль належить якомусь суб'єктові і характеризує чиїсь наміри. Кожен суб'єкт має свої суб'єктивні цілі, що рідко збігаються з цілями інших суб'єктів. Цілі конкретного суб'єкта виходять від його ціннісної орієнтації і потреб.

Корекційна педагогіка, спеціальна школа виходить із суспільного замовлення (якими суспільство бажає бачити випускників школи) і з конкретних особливостей даної школи. Тому головною метою, що визначає їх турботу та направляє діяльність, є науково обгрунтована та методично аранжована реалізація корекційно-розвивальних цілей.

Успіх роботи спецшколи-інтернату багато в чому визначається рівнем керування, здатністю адміністрації координувати зусилля колективу, спрямовані на досягнення цілей, що стоять перед школою: на корекцію дефектів розвитку аномальних дітей, належну організацію їхньої трудової підготовки, турботу про формування навичок адаптивної поведінки та їх соціалізацію.

Ціль організує засіб реалізація поставлених цілей відбувається в рамках діяльності виховних установ через керування діяльністю і навчанням вихованців. Причому, найбільш успішно вони можуть бути реалізовані тільки в тому випадку, коли цілі поставлені на операційному рівні, на рівні конкретних педагогічних завдань, тобто передбачені ті форми діяльності, що викликають потрібні зміни в розвитку особистості. Цілі формуються значною мірою як результат обліку наявних засобів; останні ж, у свою чергу, підбираються відповідно до цілі. Засіб корегує, уточнює ціль.

Кожен учитель, усвідомлюючи, що повинні одержати діти в навчанні, буде навчати їх по-своєму.