мобілізацію та управління компенсаторними пристосуваннями дитини, та на розширення можливостей щодо їх розвитку.

Урок у допоміжній школі має бути побудований таким чином, щоб кожен його структурний компонент сприяв досягненню не лише освітніх, а й корекційних цілей. Ефективність уроку значною мірою залежить від ретельності підготовки його вчителем. Готуючись до уроку, педагог насамперед повинен конкретно й точно сформулювати цілі уроку: навчальну, розвивальну, корекційну і виховну. Їх треба формулювати чітко, зіставляти з результатом, досягнутим наприкінці попереднього заняття. Продумати його дидактичні та корекційно-розвивальні завдання.

навчальний матеріал, порівнювати, встановлювати головне, знаходити причинно-наслідкові звязки, узагальнювати, доводити, діяти за аналогією. Кожну з цілей можна досягти на будь-якому уроці під час вивчення матеріалу не як самоціль, а як засіб взаємозвязку навчання і розвитку.

Будь-який метод чи прийом окрім дидактичної цілі має розвязувати і корекційну, спрямовану на розвиток учнів.

враховуємо:

Для цього використовуємо такі прийоми:

актуалізація досвіду та уявлень самої дитини щодо теми, яка вивчається;

пріоритетність проблемних ситуацій на уроці, коли діти не одержують готових знань, які залишається лише запамятати, а здійснюють під керівництвом педагога активний пошук, коли вчитель, вдаючись до різних форм допомоги, поступово наближає учнів до правильної відповіді;

стимуляція учнів до подолання перешкод.

з урахуванням вікових і психологічних особливостей учнів, підбираємо посильні для них роботи.

створюємо якомога більше проблемних ситуацій, застосовуємо пошукові методи навчання, таким чином спонукаючи учнів до самостійного пошуку знань, навчаючи школярів учитись.

Позитивні результати досягаються за тих умов, коли мисленнєва активність учнів забезпечується на всіх етапах засвоєння учнями знань, починаючи з чуттєвого пізнання сприймання і закінчуючи процесом узагальнення. На етапі чуттєвого пізнання необхідна цілеспрямована активізація педагогом самостійності учнів. Це вдається досягти цього лише тоді, коли не він сам повідомляє учням знання, а шляхом доцільних запитань спрямовує увагу, мислення учнів. Таким чином: допомагаємо учням виділити саме ті властивості в обєктах, які забезпечують їм можливість самостійно зрозуміти істотне. Важливою умовою ефективності чуттєвого пізнання для правильного формування понять у розумово відсталих дітей є його різноманітність.

На уроці сприймаємо дітей як співавторів уроку: плануємо ситуації, в яких учні можуть самостійно сформулювати завдання, придумати аналогічне.

долати барєри, слабку техніку читання та складність в опануванні перших орієнтирів азбуки мовлення і найслабшим учням.

предмети за зовнішніми ознаками (розміром, формою, кольором), у 2-4 класах зіставляють абстрактні й внутрішні якості (вчинки героїв, твори, умови та розвязування задач). При підготовці до уроку плануємо такі завдання: у 2 класі назвати слова в реченні, які характеризують ознаки предметів, їх назви; скласти і записати речення, підкреслити в ньому назви предметів, ознак, дій. Формувати вміння виділяти головне, робити висновки й узагальнення можна визначати як спеціальну мету на тих уроках, де формуються нові поняття. Проте її точне визначення лише одна з передумов ефективності уроку. При складанні поурочного плану переглядаємо певний розділ навчального посібника, добираємо відповідний дидактичний матеріал, визначаємо структуру уроку і методи, за допомогою яких можна досягти поставлених цілей.

Таким чином, орієнтація на опорні уміння в процесі структурування навчального матеріалу підвищує розвивальну спрямованість пізнання. І досягається розвивальна сутність навчання не лише через його зміст, а й реалізацією сукупності дидактичних цілей на кожному з уроків у системі інших, відведених на опрацювання тієї чи іншої теми.

Найдоцільнішим прийомом ознайомлення з новими знаннями є евристична бесіда індуктивного спрямування. Наприклад, формування блоку знань про головні члени речення, звязок слів у реченні будую бесіду на безпосередньому сприйманні художніх текстів, які ілюструються малюнком або музикою. Найголовнішим прийомом, що використовуємо у ході пошуку, є використання словесно-графічного унаочнення з різною мірою допомоги, завдяки якому ці найскладніші й найнеобхідніші опорні синтаксичні уміння засвоюються успішно, усвідомлено.

Ретельно продумуються запитання і завдання для підсумку уроку. Наприклад, мають бути запитання такого змісту:

Що нового вивчили на уроці?

Що навчилися робити?

Як правильно писати певні слова чи речення ? тощо.

При виконанні завдань з навчальних предметів задіюються й операції мислення, мовлення, уваги та памяті. Наприклад, формування умінь аналізувати умову задачі сприяє розвитку аналізу (як операції мислення). Корекція сприймання, памяті, уваги здійснюється через залучення мислення та мовлення, які якісно перебудовують елементарні психічні функції. Розширюють їхні можливості попри первинний дефект.

Отже, визначаючи цілі уроку, треба всебічно врахувати навчальні можливості його з місту для розвитку і виховання особистості учнів; місце в системі уроків з даної теми; цілі формулювати так, щоб їх зміст підпорядковував зусилля класовода у виборі навчального матеріалу і методів засвоєння, а учнів стимулював до співробітництва. Правильне проектування дидактичних та корекційно-розвиваючих завдань оптимізує навчально-виховний і корекційний процеси, тобто забезпечує якість і ефективність проведення уроків, зумовлює цілеспрямованість добору необхідного змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання, корекції й розвитку учнів.

Єременко І., Мерсіянова Г. Навчання учнів допоміжної школи користуватися знаннями і вміннями. К.: Рад. Школа, 1971.

Липа В. Мета як визначальний компонент корекційного навчання // Дефектологія. 2000. №1. С.13 15.

Мазепа Н. удосконалення форм організації навчального процесу // Поч. школа. 1986. №12. С.46 48.

Миронова С. Корекційна робота як специфіка професійної діяльності педагога дефектолога // Дефектологія. 2004. №2. С.11 14.