Сучасні проблеми соціалізації та інтеграції дітей з особливими потребами

Державна політика щодо спеціальної освіти змушує задуматися, чи доцільно сьогодні утримувати дітей з особливими потребами в спеціальних школах інтернатах. Нам пропонують, як модель новітньої освіти досвід зарубіжних країн, але країна, яка зрікається власних національних традицій школи не має майбутнього, може втратити свою народність. Реформування в галузі спеціальної освіти передбачає закриття шкіл інтернатів, як недостатньої системи інтеграції дитини в суспільство та її соціалізації. Пропонує, як один з варіантів, втілення в життя класів корекції на базі масової школи, або навчання за індивідуальною програмою та індивідуальне навчання на дому.

Інтеграцію в загальноосвітній простір розглядають не як самоціль, а як один із можливих засобів реалізації прав дітей на рівний доступ до якісної освіти. В той же час ми спостерігаємо таке явище.

Олег З. (4 клас) провчившись в класі корекції 3 роки, потрапляє в школу інтернат по направленню та за згодою батьків і навіть на рівні програми спеціальної школи не володіє навичками навчання. У хлопчика відсутні комунікативні вміння, підвищений стан тривожності.

Діма Т. (6 клас) прибув до школи інтернату з загальноосвітньої школи. Має вади мови (логопат), комплекс неповноцінності.

Саша Б. (6 клас) прибув з загальноосвітньої школи. Навички читання на рівні 2 класу, агресія, комплекс неповноцінності, відсутні комунікативні здібності.

В сільських класах корекції в переважній більшості працюють не спеціалісти - дефектологи; немає суворого контролю відвідувань дитиною занять через статус сім'ї (асоціальний); відсутні лікар, психолог і логопед.

Діти з подібними проблемами зустрічаються доволі часто. З числа тих, хто до вступу до школи інтернату десь навчався, абсолютна більшість (91,2 %) це другорічники. В переважній більшості дітей відсутні належні моральні установки, або ж вони деформовані. Так 97% із них відрізняються брехливістю, 77% - агресивні, 46% - грубі у стосунках, 57% - безвідповідальні. Вони не мають навичок навчальної, суспільно корисної, побутової праці. В них не вихована працьовитість. Спостерігаються певні порушення в психічному розвитку. Отже виявляти таких дітей потрібно в дошкільних закладах, або хоча б з 1 класу масової школи, тому що фактично діти з особливими потребами залишаються наодинці зі своїми труднощами в освоєнні навколишнього світу. Без кваліфікаційної допомоги вони не зможуть знайти своє місце в житті. Тільки за допомогою чуйного, доброзичливого вчителя дефектолога, який надасть корекційну допомогу, та батьків можлива їх соціальна адаптація.

І тому ми вважаємо, що для окремих категорій і груп дітей з особливими потребами (розумово відсталим, з тяжкими вадами мовлення, з комбінованими вадами психо фізичного розвитку), інтегроване навчання може бути малорезультативним, а інколи й протипоказаним. Сприятливіші можливості для психічного розвитку цих дітей, надання їм адекватної корекційної допомоги створенні у спеціальних школах інтернатах. Вчителі та вихователі домагаються усунення цих недоліків, здійснення відповідної корекції, забезпечення всебічного розвитку. Всю роботу будуємо на основі індивідуальних особливостей дітей та через їх безпосередню участь у штучно створеному соціумі моделі суспільства країні Родина. Створені належні умови для навчання, праці, відпочинку і оздоровлення дітей: повноцінне харчування, режим дня, контроль за здоров'ям та фізичним розвитком дитини.

На відміну від класів корекції дитина по закінченню школи інтернату отримує свідоцтво. Має право навчатися в ПТУ, набувати подальшу освіту. Так з 15 випускників 2005 року нашої школи інтернату 6 учнів вступили до ПТУ, 1 учень працевлаштований. З них тільки 2 учні сироти.

Разом з тим ми не закриваємо очей на питання, які потребують подальшого удосконалення та доопрацювання. Потрібне навчання за різноступеневими програмами. Було б доцільно надати вчителеві можливість самому вибирати програму з урахуванням інтелектуальних можливостей дітей. А це в свою чергу веде за собою зміни змісту підручників спеціальної школи, їх вдосконалення, збільшення обсягу матеріалу.

Батьки часто не хочуть віддавати дітей в спеціальні заклади, тому треба боротися за імідж установи, будувати навчально-виховний процес так, щоб випускники спеціальних шкіл були повністю підготовлені до самостійного життя.

Що характерно для випускника спеціального закладу?

Так як ми вже випустили першу групу своїх учнів і аналізуючи їх трудові здобутки, вміння, навички, ми можемо зазначити, що більшість учнів під час роботи були пасивними, безініціативними, особливо на стадії завершення роботи. У них переважав репродуктивно виконавчий стиль праці. Учні часто відступали перед труднощами, потребували допомоги педагога, не виявляли концентрації вольових зусиль, не аналізували розумових дій та не актуалізували набутого досвіду. Великих труднощів діти зазнавали при аналізі проведеної роботи, не могли визначити допущених помилок, не могли об'єктивно оцінити свою трудову діяльність ('Я все зробив правильно, це хтось після мене переробив')

Набравши нову групу дітей, з першого класу ми почали працювати над подоланням недоліків трудового виховання. Вирішили будувати свою роботу таким чином, щоб професійно трудове навчання поєднувалося з суспільно корисною виробничою працею і позакласною виховною роботою трудового спрямування. Вчимо дітей, щоб їх праця була усвідомленою, мотивованою, соціально значущою, а від так і цікавою та ефективною в освітньому, розвивальному та виховному аспектах. Перед собою ми бачимо мету, яка полягає в удосконаленні сформованих у процесі професійно трудового навчання узагальнених трудових умінь, робочих операційних навичок, та особистісних якостей; їх закріпленні та перенесені в суспільно корисну виробничу працю, максимально наближену до виробничих умов (робота в полі, створення селищного парку відпочинку, робота на консервному заводі, робота в майстернях).

Трудова діяльність базується на таких положеннях:

Все це сприяє розвиткові швидкісних показників, автоматизує операційні навички, орієнтуванні в завданні без допомоги педагога; планувати, аналізувати і контролювати якість своєї праці. Досягаючи поставленої мети, ми вивчили та почали втілювати в життя методику Іванова (колективна творча справа). При роботі в полі та на щоденних трудових годинах, а також на уроках праці ми використовуємо бригадний метод. Він дає можливість кожній дитині спробувати себе в ролі бригадира, контролера, виконавця і сприяє розвитку самостійності та привчає дітей до праці в колективі, виховує відповідальність за доручену справу. Щоб дитина бачила і привчалася аналізувати та об'єктивно оцінювати результати своєї праці ми завели на кожного учня 'Картки корекції та дослідження підготовки учнів до самостійної праці'. Результати оцінювання дитина бачить щодня.

Дмитро Т. отримав завдання скласти одяг. Свою діяльність він оцінив як високий рівень (10 балів), хоча педагог по більшості критеріїв оцінив роботу Дмитра як середній рівень, а в графі 'Дисциплінованість' , 'Планування трудової діяльності' та 'Орієнтування' як низький. Через деякий час, виконуючи ту саму роботу, врахувавши результати попереднього оцінювання, Дмитро виконав завдання на більш високому рівні. (Див. додаток №1).

Раз в семестр досягнення дитини записуємо до особистої трудової книжки (аналог трудової книжки дорослої людини). Можемо спостерігати той факт, що оцінка за трудову діяльність змінилася з середньої на високу. (Див. додаток №2)

Сприяє розвиткові наполегливості, самоконтролю, систематизації вмінь та навичок, розвиткові морально етичних якостей, підготовки до життя в суспільстві та колективі моніторингове відстеження в штучно створеному соціумі країна Родина. Країна має президента, кабінет міністрів, шкільний нацбанк з власною валютою синат. До складу країни Родина входять три республіки: Барвінкова (1 4 класи), Піонерська (5 6 класи), Юнацька (8 9 класи) та Козацький кіш (7 клас). Всі жителі країни підпорядковуються статуту, створеному кабінетом міністрів, і вся діяльність оцінюється згідно до правил шкільного нацбанку. Щоденно діти особисто відстежують свою життєдіяльність (навчання, праця, активний відпочинок, дисципліна) 'заробляючи' синати та виставляючи їх до групового моніторингу (де кожен учень може співставити власні досягнення з досягненнями однокласників). Це дуже активізує, стимулює пізнавальну та трудову діяльність дітей, дисциплінує їх, вчить вболівати за колектив і одночасно розвиває самостійність та відповідальність всіх загалом і кожного окремо. Щосереди підводяться і здаються до кабінету міністрів підсумки нарахування синатів за тиждень, які міністр фінансів опрацьовує згідно з даними чергових, нараховує або знімає (див. додаток №6). На лінійці яка проводиться щочетверга міністр оголошує клас переможець ( між 1-4 кл., та 5-9 кл). Переможець за місяць отримує нагороду солодощі, та перехідний знак 'Синат', а переможець за рік нагороджується цінним подарунком (екскурсія до м. Херсон, заповідника Асканія-Нова ). Також нагороджуються цінними подарунками учні кожного класу та педагоги, які теж є учасниками шкільного нацбанку, що набрали найбільшу кількість синатів.

Порівнюючи наш 4 клас ( які в 3 класі зайняли 1 місце за рік ) з нашим класом випускників можемо сказати :

Підвищений інтерес школярів до моніторингового відстеження підтверджується

Згадуючи перші лінійки по самоврядуванню, коли діти не могли самостійно висловити свою думку, доповісти про результати чергування ми розуміємо, що рухаємося в правильному напрямку. Сьогодні ми констатуємо той факт, що діти самостійно, без допомоги дорослих, звітують про свою роботу, керують лінійкою.

В рамках цьогорічної шкільної проблеми ' Формування у дітей здорового способу життя, стимулювання свідомого ставлення до навчання, фізичного, психологічного та духовного вдосконалення ', ми завели картки-анкети для уточнення проблем, на кожного учня. Данні отримані при обробітку цього матеріалу допомагають нам здійснювати більш спрямований корекційний вплив на дитину ( Див. дод. №3 і №4)

Для самовиховання в плані морально-етичних норм поведінки, на кожного учня заведено особистісний моніторинг ' Я людина ' ( Див. додаток №5). Це дає нам те, що дитина перебуває в постійному пошуку ( Я не сторонній споглядач, я сам себе створюю), що сприяє самовдосконаленню дитини. Адже загально відомо, що найкраще виховання це самовиховання.

Отже аналізуючи роботу нашого закладу можна сказати, що педагогічний колектив постійно та успішно працює над вирішенням проблеми соціалізації дітей. Ми переконані, подібні школи необхідні за умови правильно побудованої, покращеної корекційної та навчально-виховної роботи. По здобуткам ми можемо інтегрувати дітей до масових закладів, але практика показує, що батьки переважної більшості таких дітей не готові ( через асоціальний спосіб життя та фінансовий стан сім'ї ) приділити дитині належної уваги. Спираючись на власний досвід ( Таня Б. яку перевели до масового закладу ) ми можемо сказати, що діти будуть пропускати заняття в школі, їх зусилля будуть спрямовані на пошук їжі, одягу та задоволень.

Кому від цього буде краще ?! Дитині ? Ні!

Класний керівник:

вересень Дмитро Т.

(