ЗАСТОСУВАННЯ ФОРМ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОГО ВПЛИВУ КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ЗАЇКАННЯМ

корекційній роботі з дітьми шкільного віку

особливо під час усунення заїкання, афазії або інших розладів містить різні елементи психотерапії від початку корекції мовлення до її закінчення.

невротичні реакції, виявити дисграфію, направити учня до логопеда. Лише за стійкої дисграфії, що погано піддається логопедичній корекції в умовах школи, необхідно перевести дитину в мовленнєву школу. Це допоможе уникнути травмування особистості й збереже її від невротичного розвитку.

воно закріплюється і посилюється в період вікових криз. У підлітковому віці заїкання стає найважчим, оскільки обростає такими вторинними невротичними нашаруваннями, як страх мовлення, побоювання починати розмову в магазині, кінотеатрі та інших громадських місцях, починати і підтримувати розмову, особливу в незнайомому оточенні, з малознайомими людьми, виступати в аудиторії (школі, училищі, інституті тощо). Зявляються важкі звуки, емболофразія, зайві рухи, які супроводжують заїкання. Ці рухи є вторинними і, поєднані з невпевненістю у собі та страхом мови, вони негативно відбиваються на розвитку особистісних якостей підлітка. Деякі підлітки замикаються у собі, намагаються менше спілкуватися; інші стають дратівливими, вразливими, образливими, поводяться брутально.

Психотерапія повинна проводитися при будь-якому заїканні, особливо у підлітковому та більш старшому віці. Психотерапія завжди повинна поєднуватися з корекційною роботою.

але важливу роль, без чого порушився б увесь комплекс і значно постраждав би результат комплексного корекційного лікування.