Дивитися це одне, бачити інше,

розуміти, що бачиш,- третє, осмислити,

те що розумієш,- зовсім інше. А ось,

що справді має значення це діяти

з огляду на те, що побачив та осмислив.

Б. Уілкінсон

Основою дитячої діяльності є гра. Гра - це система дій, у процесі яких активність дитини спрямована на реалізацію її потреби в рухах, це не тільки розвага, а й певна форма діяльності, основою якої є навчання. Граючись дитина природно і непомітно для себе самовиховується, набуває необхідних умінь ,навичок для подальшого життя. Гра стимулює дитячі фантазії творчість, увагу, пам'ять спостережливість, кмітливість, волю, виховує самостійність, рішучість, формує вміння самоконтролю та саморегуляції, пробуджує позитивні емоції. Емоційний настрій під час гри сприяє найбільш повному сприйманню оточуючого, розвитку всіх вище названих процесів фізичних можливостей дитини. Особливо це є важливим для дітей з порушенням інтелекту ,бо особливості розвитку таких дітей змінюють до деякої міри і сприйняття, і мислення, і пам'ять. Спектр емоцій у таких дітей примітивний помірний .Поряд з цим, діти з інтелектуальними недоліками мають мовленові вади: алалію різної важкості, різної форми дизартрії (які зустрічаються рідко); недорозвиток мовлення І, ІІ, ІІІ рівня. Процес опанування мовою є одним із показників розвитку дитини.

Загальним та необхідними умовами продуктивної діяльності особистості є мова та мовлення, спілкування та увага.

Психічна діяльність дитині, її повноцінний розвиток значною мірою пов'язаний зі станом мовлення, якістю сприймання та розуміння словесної інформації.

Найбільшою мірою дитина забуває про свої мовленеві вади у грі. Одним із видів гри є логоритміка, яка дає можливість пізнати світ через рух формування просторові уявлення ,розвивати почуття ритму ,сили звуку ,формувати емоційно-вольову сферу дитини.

Одною з вимог до логоритмики є її тематична цілісність. Відповідно до теми підбирається мовний ,пісенний .танцювальний матеріал, який повинен відповідати віковому та інтелектуальному розвитку дитини. До цього матеріалу додається інший: вправи на дихання, мімічна зарядка, розвиток дрібної та загальної моторики, вміння розрізняти різні за висотою, силою ,частотою звучання звуки (методика М. Монтессорі), наслідувати їх та імітувати спосіб пересування тварин. Логоритмика проводиться як інтегроване заняття двома фахівцями дефектологом та музичним керівником. Бажано, щоб дефектолог використовував ті напрацювання (пісні, танці), які діти вивчали на заняттях з музики. Тривале проведення логорітмики дає право стверджувати про їх позитивний вплив на загальний розвиток дітей і особливо їх емоційно-вольову сферу, комунікабельність.