умови розвитку суспільства висувають нові вимоги до системи освіти та виховання підростаючого покоління. Несприятливі соціально-економічні умови, важка екологічна ситуація, інтенсифікація та інформаційне перенасичення спричиняють тенденцію погіршення здоровя дітей.

кількісно за останні роки. Так, згідно загальновідомих даних ООН, у світі налічується приблизно 450 мільйонів людей з явними порушеннями психічного та фізичного розвитку. Дані всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) свідчать про те, що народжуваність неповносправних дітей у світі досягає 13 %. Серед них: 3% дітей народжуються з недоліками інтелекту, а 10 % - з іншими фізичними та психічними вадами розвитку, а всього у світі майже 200 мільйонів дітей з обмеженими можливостями.

Корекційно-виховна робота є необхідною умовою забезпечення всебічного розвитку особистості дитей з психофізичними вадами.

В.І.Лубовський, В.Г.Петрова, Б.І.Пінський, Т.В.Розанова, В.М.Виньов, Є.Ф.Соботович Б.К.Тупоногова та ін). І.Г.Єременко розроблені основні вимоги, дотримання яких забезпечує корекційно-виховуючу спрямованість навчання. Він наголошував, що корекція повинна здійснюватись не за окремими елементарними психічними процесами, а цілісно, тобто адресуватись до всієї особистості в цілому з урахуванням її ядерної ознаки [3].

Пізнавальні психічні процеси та компоненти інтелектуального розвитку обгрунтовані в роботах В.Баудіша, В.М.Синьова, А.Т.Гозової, Г.Л.Вигодської, І.Г.Єременка, М.Б.Лурє, О.П.Хохліної.

Принцип корекційної спрямованості дає можливість втілення диференційованого підходу до навчання дітей з психофізичними вадами розвитку. Спеціальним завданням допоміжної школи виступає, передусім, корекція недоліків розвитку пізнавальної діяльності та загального психофізичного розвитку школярів. Виправлення недоліків розумового та загальномовленнєвого розвитку досягається в процесі навчання. Навчання у допоміжній школі здійснюється за спеціальним робочим планом, за оригінальними програмами та підручниками. Розробляються специфічні методи та прийоми навчання розумово відсталих дітей.

та здібності, які допоможуть їм активно сприймати довколишній світ, осмислено опрацьовувати інформацію [1].

затримкою психічного розвитку знижена працездатність одна з визначальних характеристик структури дефекту [6].

Враховуючи психофізичний недорозвиток дитини, основним завданням у соціальному аспекті є залучення дитини з особливими потребами до праці. На перший план у даному випадку виходить проблема оптимізації працездатності, що сприятиме підвищенню успішності, розуміння необхідності шкільних знань та інтересу до шкільних дисциплін. Всю роботу з формування позитивного ставлення до навчальної діяльності слід ґрунтувати на корекції інтелекту розумово відсталої дитини. Чим вищий її інтелект, тим більш здатними вони є до навчання. Ставлення розумово відсталої дитини до навчальної діяльності не спонукається широкими соціальними мотивами, а в основному стимулюється вчителем, вихователем, батьками [2].

їх нездатність до абстрактного мислення. Розумово відстала дитина не може використовувати логічне мислення, творчу працю, оскільки не здатна відтворювати розумових операцій.

Дебільні учні не можуть набути здатності або навички систематичної обробки даної їм інформації, або інформації, яку вони віднайшли самі. Характер дій розумово відсталих дітей значно знижує їх здатність до самостійного навчання. На дії розумово відсталих учнів великий вплив мають їх індивідуальні якості. Процес роботи в них здійснюється під впливом емоційних стимулів, що ще раз підтверджує нездатність інтелектуального потенціалу, який є тією діючою основою, яка б стимулювала процес навчання [4].

змінюються, що буває часто під час навчального процесу.

Враховуючи недостатню пізнавальну активність та самостійність РВД, недосконалість психічних процесів, необхідно особливу увагу звертати на організацію їх навчальної діяльності. Для успішного навчання РВД потрібна особлива система стимулів, імпульсів, спеціальна організація процесу навчання, що ґрунтується на точному врахуванні особливостей пізнавальної діяльності учнів і спрямована на компенсацію порушень психічних функцій за рахунок заміни одних, ослаблених, іншими, більш збереженими, за рахунок формування інших способів дій в обхід порушених.

в учнів допоміжної школи. Дис. на здобуття вченого ступеня доктора пед. наук. М.,1988. 359 с.