Споживачів зєднано так, як показано на схемі 3. Визначити еквівалентний опір, якщо R₁ = R₂ = R₃ = 12 Ом, R₄ = 4 Ом, R₅ = R₆ = 40 Ом.

навчитись визначати період вільних коливань та індуктивність контуру за відомою ємністю.

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ ;

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ ;

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ ;

Оскільки магнітне поле виходить у соленоїді, а електричне поле у конденсаторі, то найпростіший коливальний контур складається із соленоїда з індуктивністю L і конденсатора з ємністю С. Активний опір провідників, з яких роблять коливальний контур, повинне бути досить малим, інакше електромагнітні коливання в контурі не виникнуть.

.

0,25 мкФ, 0,5 мкФ, 1 мкФ. Коливання тривали 0,01 с. За графіком можливо визначити кількість коливань, а потім обчислити частоту, період та розрахувати індуктивність котушки.

. 2. . 3. . 4. .

до проведеної лабораторної роботи.

дослідити на практиці роздільну здатність ока.

електромагнітне поле;

будь-яке прозоре середовище;

вузький світловий пучок;

правильної відповіді немає.

відбиття та емісія електронів при опроміненні ними поверхні металу;

електромагнітне поле;

будь яке прозоре середовище.

любого електромагнітного; Б/ лише для світла; В/ для радіохвиль;

електромагнітне поле;

будь-яке прозоре середовище;

грецького оптикос

однорідному середовищі світло поширюється поширення світла такому середовищі З Частину використовується Рис. 1.

Складна заломлююча оптична система складається із кришталика у формі лінзи, розташованого за невеликою камерою, заповненою прозорою рідиною й закритою прозорою оболонкою роговицею, і студенистої речовини, що перебуває позад кришталика, називаного склоподібним тілом. Оптичний центр О цієї системи лежить усередині кришталика, біля задньої його поверхні.

Склоподібне тіло обмежене позаду світлочутливою поверхнею очного дна сітківкою, або ретиною, з так званою жовтою плямою, що є найбільш чутливою її частиною й розташоване напроти зіниці, трохи вище сліпої плями, що закриває вихід очного нерва й нечутливого до світла. Попереду кришталик закритий райдужною оболонкою зі змінним отвором зіницею, що грає роль діафрагми. Оптична вісь системи, називана зоровою віссю ока, проходить через центр кришталика й жовтої плями. На сітківці, розташованій між головним фокусом системи й точкою на подвійній фокусній відстані, яка відіграє роль екрана, виходить дійсне, зворотне, зменшене зображення предмета.

Кут зору 2a Рис. 2.

великому куті φ зображення покриває значну кількість закінчень світлочутливого нерва на сітківці, тому людина розрізняє багато деталей у розглянутому предметі. Очевидно, величина зображення (кута зору) залежить від розмірів розглянутого предмета й від відстані до нього. Коли розглянутий предмет віддаляється від ока, то його зображення на сітківці зменшується, і, якщо все воно вміщається на одному закінченні світлочутливого нерва, людина вже не бачить ніяких деталей предмета й сприймає його зображення як одну крапку. Це виходить при куті зору близько 30'. На практиці ж людині найчастіше перестає розрізняти деталі предмета вже при куті зору менше однієї хвилини. Тому при розрахунках найбільший кут зору, при якому предмет сприймається ще як крапка, можна вважати рівним 1'. Його іноді називають граничним кутом зору. При розгляданні предмета двома очами рис.3. на сітківках правого й лівого ока виходять різні зображення. Різниця зображень двох крапок тим більше, чим далі розташована Рис. 3.

Для визначення роздільної здатності ока необхідно мати обєкт спостереження. В ролі такого обєкта доцільно взяти аркуш білого паперу з двома крапками на відстані d =1 мм одна від одної (рис.4) чи лінійку з міліметровими поділками. Закріпити цей аркуш (лінійку) вертикально.

Виміряти максимальну відстань l, з якої ще можна розрізнити ці крапки або поділки.

Для дослідження залежності роздільної здатності ока від діаметра отвору, через який розглядається обєкт, у смужці міліметрового паперу голкою проколоти отвори діаметром D = 0,5 мм, 1 мм, 1,5 мм і т. д.

Переконатись, що при зменшенні діаметра отвору зменшується й відстань l, тобто збільшується кут.

до проведеної лабораторної роботи.

l

d

Рис. 4.

Таблиця 1.

.

для уникнення сліпучої дії фар зустрічних машин;

для отримання лінійного спектра;

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ ; Д/ .

хвильові; В/ електромагнітні;

для уникнення сліпучої дії фар зустрічних машин;

для отримання лінійного спектра;

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ ; Д/ .

хвильові; В/ електромагнітні;

для уникнення сліпучої дії фар зустрічних машин; В/ для отримання лінійного спектра; серед наведених правильної відповіді немає.

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ ; Д/ .

хвильові; В/ електромагнітні;

У випадку інтерференції в тонких плівках лише одне джерело світла. При спостереженні дії двох незалежних некогерентних джерел світла ми не можемо виявити інтерференцію. Для спостереження інтерференції необхідно звертатися до штучного прийому. Цей прийом полягає в тому, що примушують інтерферувати частини однієї і тієї ж хвилі, які йдуть від одного джерела і досягають точки спостереження різними шляхами, завдяки чому виникає деяка різниця ходу. В дослідах з тонкими плівками хвиля, що йде від джерела розщеплюється на дві шляхом відображення від передньої і задньої поверхонь плівки. Рис. 1

Рис.2

Поступово змінюючи кут спостереження можна переходити від максимуму до мінімуму. Відстань між сусідніми максимумами або мінімумами одного кольору визначає ширину кольорової смуги. Чим товстіше плівка, тим менше повинна бути зміна кута, щоб різниця ходу збільшилась на зайву довжину хвилі, тобто щоб від одного мінімуму перейти до наступного. Таким чином, чим товстіше плівка, тим більш вузькі кольорові смуги. Тому інтерференція легко спостерігається лише при дуже тонких плівках. Для спостереження інтерференції в товстих плівках необхідно застосовувати дуже однорідне освітлення. Якщо світло неоднорідне, то картина складається з ряду кольорових смуг, що примикають одна до одної. У випадку товстих плівок ці смуги дуже вузькі, так що максимум деякої смуги може прийтись на мінімум сусідньої, близької до неї по кольору. Таким чином, максимуми і мінімуми близьких по кольору смуг перекриваються, і інтервенційна картина виявляється змазаною.

Рис.3.

Так, світло, що йде від невеликого яскравого джерела через круглий отвір d (рис.3 .

Рис. 4

В окремих місцях стискання пластинок спостерігати яскраві райдужні кільцеподібні або неправильної форми смуги.

до проведеної лабораторної роботи.

готовими

навчитись

1. Назвіть радіоактивне перетворення, при якому ядра хімічних елементів випускають ядра гелію .

2. Визначити склад ядра торію .

3. Впишіть необхідне позначення в реакцію: .

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ ; Д/ .

4. Виберіть, як позначається в формулі , число протонів в ядрі.

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ Д/ .

2. Визначити склад ядра плюмбуму .

3. Впишіть в реакцію необхідний елемент: .

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ ; Д/ .

4.Виберіть в формулі позначаення числа нейтронів в ядрі.

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ Д/ .

А/ дорівнює нулю; Б/ додатна; В/ відємна; Г/ незмінна;

2. Визначити склад ядра цезію .

3. Впишіть в реакцію необхідний елемент: .

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ ; Д/ .

4. Виберіть, як позначається в формулі , маса ядра, яка наводиться в таблицях.

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ M_я Д/ .

А/ дорівнює нулю; Б/ додатна; В/ відємна; Г/ незмінна;

у камері аркуш прозорого паперу, лінійка з поділками, трикутник,

На початку XX століття було розроблено методи дослідження елементарних частинок. Найважливішою загальною властивістю елементарних частинок є їх здатність до взаємного   перетворення.

фотографують. По фотознімку можна визначити питомий заряд і швидкість цієї частинки.

елементарних частинок у камері Вільсона, роз у знаючи напрям вектора магнітної індукції і вимірявши радіус кривизни траєкторії R, можна лише знак заряду і відношення імпульсу до її заряду.

закон Ньютона для такого руху: , , , отже:

де q заряд частинки, v швидкість, m маса.

довжини траєкторії частинки, а отже, і товщина треку тим більша, чим більший заряд частинки і менша швидкість її руху. За цими ознаками можна визначити напрям руху частинки.

В роботі потрібно виконати завдання з релятивістською частинкою. У цьому разі енергія частинки дорівнює =

імпульс частинки, що дорівнює р = mv = q R

q R

частинок, обчислених за різними формулами релятивістською і

= встановлюють із залежності маси від швидкості, якщо у формулі швидкість виразити через р/m: ; .

=

траєкторії руху

зіставляють дугу відомого радіуса з даною ділянкою траєкторії. Якщо дуги збігаються, то й радіуси кривизни дуг однакові.

на траєкторії проводять дві хорди і до їх середини проводять перпендикуляри. Точка перетину цих перпендикулярів центр даної ділянки дуги.

з дугою. Вимірюють прогину Н, тобто від середини хорди до треку, і довжину хорди L.

дуги обчислюють за формулою:

Рис.1

Останній спосіб дає найкращі результати. Формулу для R виводять, розглядаючи подібні Δ АВО і Δ ).

потрібно масштаб фотографії.

полі, імпульс тіла, звязок маси та енергії.

видно треки протона (зверху) і в камері (рис. 2), що перебуває в магнітному полі, магнітна індукція якого 2,35Тл. Визначте напрями руху частинок і напрям вектора і магнітного поля.

на початку, в середині і у кінці треку. прямих вимірювань довжини хорд, стрілок прогину, індукції магнітного поля, маси заряду частинок запишіть у таблицю.

2

на початку, в середині та в кінці руху і зробіть

в камеру Вільсона.

камері Вільсона діаметром 14 см, розміщену в магнітному полі з індукцією 0,26 Тл. Зробивши відповідні вимірювання, визначте кінетичну енергію без урахування релятивістського ефекту.

6. Порівняйте здобуті результати і зробіть

Рис.3.

1. . 2. .

2. Визначити склад ядра фтору .

.

; ; ; ; Д/ .

4. Вкажіть, як позначається в формулі , маса покою усіх протонів, які входять до складу ядра.

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ M_я; Д/ .

a

2. Визначити склад ядра мендєлєвію .

3. Впишіть в реакцію необхідний елемент: .

А/ p; Б/ n; В/ e; Г/ α; Д/ γ.

4. Виберіть, як позначається в формулі , маса спокою усіх нейтронів, які входять до складу ядра.

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ M_я; Д/ .

2. Визначити склад ядра срібла .

3. Впишіть в реакцію необхідний елемент:

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ ; Д/ .

4. Виберіть, як позначається формулі , дефект маси ядра, який виражає собою масу гама-фотонів, що випускаються в наслідок синтезу ядра з нуклонів, які його складають.

А/ ; Б/ ; В/ ; Г/ M_я; Д/ .

Нехай в початковий момент часу радіоактивних ядер було N₀, тоді в момент часу t кількість ядер, що не розпалися дорівнює N, а тих, що розпалися N. Закон радіоактивного розпаду має вигляд

, .

Відрахуйте початкову кількість монет N₀ = 128, перемішайте їх в банці і висипте на підніс. Підрахуйте число монет, що не розпалися та зберіть їх в банку. Знову перемішайте і висипте на підніс. Підрахуйте кількість монет, що не розпалися.

Повторити серію кидань двічі, кожного разу починаючи з N₀ = 128

Побудувати графік залежності N(n), що відповідає формулі

або

N = f(n)

до проведеної лабораторної роботи.

Знайти енергію звязку ядра дейтерію (в МеВ).

Кузьмичев В.Е. Законы и формулы физики. Справочник. К.: Наукова думка, 1989.