Специфічна профілактика і терапія інфекційних захворювань

імунологічні препарати.

діагностики, лікування і профілактики багатьох інфекційних захворювань і ускладнень. Принципи виготовлення імунологічних препаратів, правила їх використання, механізм дії та запобігання ускладенень необхідно знати кожному лікарю незалежно від спеціальності.

Вихідний рівень

Принципи вакцинопрофілактики. Щеплення календарні та по епідеміологічним показанням.

Борисов Л.Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология. М.: МИА, 2001. С.337 - 349.

Под ред. акад. РАМН В.И. Покровского. М.: ГОЭТАР-МЕД, 2001. С. 236 - 250

Вивчити і описати імунологічні препарати з демонстрації в протоколі.

Більшість календарних вакцинних препаратів застосовуються для профілактичної імунізації в перші роки життя, тому що деякі інфекційні захворювання найбільш важко протікають і частіше уражують дітей. Велика кількість вакцин, що вводяться дітям, вимагають раціональної побудови прищеплювального календаря, що є серйозною проблемою охорони здоров'я, розв'язуваної неоднаково в різних країнах. При побудові календаря щеплень враховується епідеміологічний стан, ефективність існуючих вакцин, вікова імунологічна реактивність, тривалість поствакцинального імунітету, небезпека поствакцинальних ускладнень. При встановленні термінів первинної вакцинації враховують захисні можливості організму дитини. Немовля одержує від матері пасивний імунітет, що зв'язаний із широким аспектом захисних антитіл проти різних інфекцій (дифтерія, кір, грип, поліомієліт і ін.). Пасивний імунітет є нетривалим і рівень антитіл знижується через 3 місяці. У немовлят власний синтез антитіл , за винятком IgM

для проведення всіх видів щеплень є гострий гарячковий стан. При імунодефіцитних станах не можна проводити щеплення живими вакцинами (БЦЖ, коровою, паротитною, поліомієлітною). При хронічних захворюваннях нервової системи протипоказано вводити живу корову й паротитну вакцини, АКДП і ДП. Заборонено щеплення вакциною БЦЖ осіб із тяжкими формами алергічних захворювань.

Імунізацію населення здійснюють у спеціальних кабінетах профілактичних щеплень, які розміщуюються в поліклініках, дошкільних закладах і школах. У кожному кабінеті повинні бути холодильник для зберігання імунологічних препаратів, стіл, кушетка, шафа для інструментів, шафа з медикаментами для першої допомоги при виникненні післявакцинальних реакцій.

До проведення щеплень допускаються спеціально підготовлені медичні працівники, які ознайомлені з інструкціями із застосування вакцин, технікою їх введення, порядком надання першої допомоги при необхідності. Імунізація проводиться під керівництвом лікаря. Усі вакцини необхідно вводити в організм із дотриманням правил асептики й антисептики. Дільнича медична сестра щомісячно відбирає дітей, яких потрібно імунізувати в наступному місяці, з врахуванням існуючого календаря щеплень.

Для специфічної терапії і профілактики ряду інфекційних захворювань використовуються препарати, які містять антитіла. З цією метою використовуються сироватки штучно імунізованих тварин (часто коней), або в деяких випадках людей-донорів. В наш час широко використовуються імуноглобуліни, які одержують як гама-глобулінову фракцію імунної сироватки. Імунглобуліни в порівнянні з імунними сироватками містять бІльшу концентрацію антитіл і в них відсутні баластні білки. Тому при введенні їх в організм не буває ускладнень. При використанні імунних сироваток і імуноглобулінів пасивний імунітет створюється в короткий термін і захищає від захворювання навіть в випадку зараження, яке уже відбулось. При внутрішньовенному введенні імуноглобулінів захисний імунітет виникає відразу після інєкції. Після внутрішньомязевого і підшкірного введення імунних сироваток і імуноглобулінів антитіла в крові в захисній концентрації зявляються через 12 24 години.

До недоліків дії імунних сироваток і імуноглобулінів відносяться короткий термін створеного ними пасивного імунітету. Гетерогенні сироватки створюють імунітет на 1 - 2 тижні, гомологічні на 4 5 тижнів. При введенні сироваток можуть виникати ускладення алергічної природи: анафілактичний шок та сироваткова хвороба.

продукують екзотоксини. В медичній практиці найчастіше використовуються слідуючі антитоксичні сироватки: протидифтерійна, протиправцева, протиботулінічна, протигангренозна. Механізм лікувальної дії цих сироваток полягає в тому, що вони нейтралізують екзотоксини відповідних збудників. Титрують ці сироватки в реакції флокуляції, активність вимірюється в антитоксичних або міжнародних одиницях (АО, МО). Наприклад, за 1 АО протидифтерійної сироватки приймають мінімальну її кількість , яка звязується з одною імуногенною одиницею відповідного анатоксину і викликає початкову (ініціальну) флокуляцію, або на чутливих тваринах нейтралізує 100 Dosis letalis minima дифтерійного токсину. Для специфічної терапії і профілактики дифтерії, правцю, ботулізму і газової гангрени існують також відповідні імуноглобуліни.

Крім того для специфічної терапії і профілактики інших інфекційних захворювань використовуються імуноглобуліни: протистафілококовий, протисибірковий, протилептоспірозний, проти грипу, проти кліщового енцефаліту, проти натуральної віспи, проти сказу, проти поліомієліту і інші.

При проведенні діагностики інфекційних захворювань широко використовуються імунологічні методи дослідження, які дозволяють з допомогою серологічних реакцій підтвердити клінічний діагноз, а також вид збудника.

Використання цих методів можливо тільки при наявності високоякісних препаратів до яких відносяться антигени, діагностикуми, алергени, діагностичні сироватки і імуноглобуліни.

Проведення серологічних реакцій грунтується на специфічності вказаних препаратів. Тобто з допомогою звісного антигена в сироватці крові виявляються відповідні, специфічні до нього антитіла і навпаки, за допомогою відомих антитіл (діагностичні сироватки) виявляються відповідні (специфічні) антигени.

Доведено, що всі антигени по відношенню до антитіл мають специфічність, тобто антиген взаємодіє тільки з тими антитілами (імунною сироваткою), які синтезивались в орагнізмі під впливом цього антигену.

З цієї закономірності випливає практичний висновок: за допомогою звісного антигена можна виявити відповідні (специфічні) до нього антитіла в досліджувальній сироватці крові. Цей метод одержав назву серологічна діагностика інфекційних захворювань. Антигенами є корпускули (клітини) мікроорганізмів, стандартизована завісь яких називається діагностикум. Антигенами є також специфічні білки, полісахариди, які одержані з клітин мікроорганізмів. В залежності від вмісту розрізняють бактеріальні, рикетсіозні і вірусні діагностикуми.

В практиці широко використовуються еритроцитарні діагностикуми, які готують шляхом адсорбції мікроорганізмів або окремих антигенів на поверхні овечих еритроцитів.

Всі антигени і діагностикуми, включаючи еритроцитарні, використовуються для серологічної діагностики інфекційних захворювань. Антигени використовуються при проведенні реакції звязування комплементу (РЗК), реакції преципітації (РП), імуноферментного аналізу і ін. реакцій.

Діагностикуми використовуються при проведенні реакції аглютинації (на склі і розгорнутої), еритроцитарні діагностикуми при проведенні реакції непрямої (пасивної) гемаглютинації.

Приклади діагностикумів і антигенів, які використовуються в серологічній лабораторії:

сальмонельозні діагностикуми (завісь відповідних сальмонел, вбитих формаліном);

Vi

рикетсіозні діагностикуми (завісь рикетсій, вирощених в жовточному мішку курячого ембріона);

Candida albicans.

Другий компонент імунологічних реакцій антитіла також мають сецифічність, тобто здатність вступати в реакцію, утворювати комплекс тільки з тими антигенами, під впливом яких вони синтезувалися в організмі.

З цього положення випливає, що за допомогою імунних сироваток, які містять звісні по специфічності антитіла можно визначати види антигенів (мікроорганізмів) в серологічних реакціях.

Методи серологічної ідентифікації мікроорганізмів основані на властивості антитіл, які містяться в діагностичних сироватках вибірково зєднуватися з комплементарними антигенами мікроороганізмів.

Діагностичні сироватки одержують шляхом імунізації лабораторних тварин (кроликів) мікробними завісями, суспензіями вірусів, анатоксинами, окремими очищеними антигенами збудників. Імунізацію проводять по спеціальній схемі. Потім тварин обезкровлюють, сироватку відокремлюють від кровяного згустка і визначають титр антитіл в серологічній реакції. Титр антитіл в розгорнутій реакції аглютинації, це найбільше розведення сироватки де відмічається ще позитивна реакція.

Експрес-діагностики (індикації) збудника в матеріалі від хворих і в різних обєктах зовнішнього середовища.

Для експрес-діагностики використовуються мічені (люмінуючі) сироватки, антитіла в яких зєднані (конюговані) з флюорохромом, який дає свічіння під впливом ультрафіолетового проміння. Досліджувальний матеріал фіксують на предметному склі, потім наносять мічену сироватку зі специфічними антитілами і через 30 40 хвилин обережно змивають водою, сушать і мікроскопіюють за допомогою люмінісцентного мікроскопа. Якщо утворився комплекс антитіл з антигеном (мікробом), то в полі зору видно форми, які світяться, наприклад палички збудника.

люмінуючі протихолерні антитіла уявляють собою мічені флюорохромом гамаглобулінові фракції аглютинуючої О-сироватки;

Використовується також метод непрямої люмінісцентної мікроскопії, при якій на препарат на склі спочатку наносять звичайну (не люмінуючу) діагностичну сироватку. Потім змивають нанесену сироватку і наносять мічену антиглобулінову видову сироватку (до гамаглобулінів тварин, яка була використана для одержання діагностичної сироватки). Таким чином одержують комплекс, який складається із антигена, на якому сорбовані нелюмінуючі антитіла, які в свою чергу оточені люмінуючими антитілами, які світяться.

Для непрямої імунолюмінсцентної мікроскопії випускаються люмінуючі антивидові сироватки проти глобулінів-коней, кролика і деяких тварин. Люмінуючі сироватки випускаються в ампулах у вигляді ліофільно висушеного препарата.

З діагностичною метою, в більшості випадків для виявлення специфічних антигенів використовуються преципітуючі сироватки. Реакція преципітації може біти поставлена в преципітаційних пробірках або в гелі. Прикладом класичного методу є реакція Асколі для виявлення сибіркового антигену (іноді чумного, туляремійного, менінгококового), а також визначення видової приналежності кровяної плями в судово-медичній практиці.

Преципітація в гелі використовується для кількісного визначення імуноглобулінів різних класів (IgM, IgG, IgA) в крові і інших біологічних рідинах здорових і хворих людей з метою оцінки стану гуморального імунітету.

Для ідентифікації збудників в чистій культурі на заключному етапі бактеріологічного дослідження використовуються в більшості випадків аглютинуючі сироватки. Приклади таких сироваток:

Цільові навчальні завдання

3. У хворого з клінічними ознаками первинного імунодефіциту виявлено порушення функції антигенпрезентації імунокомпетентним клітинам.Порушення функціонування яких клітин може бути причиною цього?

IgA, IgM

IgD, IgE

IgA, IgM

IgD, IgE

7. Крім імунних антитоксичних сироваток для специфічної терапії і профілактики інфекційних захворювань широко використовують:

9. Головним методом специфічної терапії дифтерії є використання протидифтерійної антитоксичної сироватки або імуноглобуліну. Механізм лікувальної дії цих препаратів полягає в тому що введені в організм антитіла:

Е. Зумовлюють лізис клітин збудника

імунологічні препарати.

імунологічні препарати.