ПРОГРАМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

аналізу даних. У програмі можна виділити методологічний (теоретичний) і методичний (процедурний) розділи. До першого відносять усі ті компоненти програми, які починаються з постановки проблеми та закінчуються складанням плану вибірки, до другого опис методів збирання, обробки та аналізу даних.

Програма соціологічного дослідження має дати відповіді на два основних питання: 1) як перейти від вихідних теоретичних положень соціології до дослідження, як їх утілити в засоби дослідження, методи збирання, обробки та аналізу інформації; 2) як від одержаних фактів, накопиченого емпіричного матеріалу знову піднятися до теоретичних узагальнень, щоб дослідження при цьому не тільки давало практичні рекомендації, але й було основою для подальшого розвитку самої теорії.

дослідження діяльності органів Міністерства внутрішніх справ України систематично фіксують невисокий соціальний престиж працівників міліції. Проблема очевидна. Однак у даному випадку вона виражена в надто загальній формі, і тому дослідники намагаються конкретизувати її зміст. Проблема уточнюється по декількох напрямах. Можна акцентувати увагу на вивченні ділових якостей працівників міліції, відзна пції, внутрішніх розбираннях, ще звернути увагу на низьку культуру спілкування міліції з населенням. При цьому вказується на такі недоліки: часті необґрунтовані затримання, немотивоване використання насильницьких методів, зловживання службовим становищем, хабарі, тяганина і формалізм при розгляданні скарг, прояв неповаги до законних прав особистості. Конкретизація змісту проблеми низький престиж працівників міліції дозволяє дослідникам припустити більш обґрунтовані, чіткі й дієві рекомендації щодо практичного вирішення.

це загальний напрям, проект дії, те, чого потрібно досягти. формулюють запитання, на які слід відповісти для реалізації мети дослідження. Вони орієнтують на аналіз проблеми або з точки зору потреб розвитку теорії, або для практичних цілей розвязання протиріччя, що вивчається. Завдання бувають основні, додаткові. Основні завдання випливають безпосередньо із предмета до з основних, допомагають вирішенню головних питань дослідження.

соціологічного дослідження в широкому розумінні виступає носій тієї чи іншої соціальної проблеми.

Обєкт соціологічного дослідження це спільнота людей, їх діяльність, що організована за допомогою соціальних інститутів та умов, за яких ця діяльність здійснюється.

П р е д м е т

ід інтерпретацією розуміють приписування значення елементам формальної системи, тобто такої системи, елементи якої можуть набувати різного змісту. Однак, як правило, дослідник працює з поняттями, котрі виступають елементами не формальних, а теоретичних систем (систем знання) і мають певний зміст (значення). Мета дослідника розкрити (пояснити, розтлумачити) зміст цих понять; якщо він вживає нові поняття, показати спосіб їх отримання (які правила виведення), який їх зміст (яке правило позначення). Тут операція позначення і є .

з м і с т у п о н я т т я може бути повним тільки тоді, коли його інтерпретація йде у двох напрямах: порівняння даного поняття з іншими (теоретична інтерпретація) і порівняння його з даними спостереження й експерименту, тобто емпіричними даними (емпірична інтерпретація поняття). У першому випадку розкривається теоретичний зміст поняття, у другому емпіричний.

Припустимо, що вивчається стан злочинності в місті. Який теоретичний зміст укладається в поняття стан злочинності при проведенні конкретного дослідження? Один дослідник може мати на увазі кількість злочинів на території міста. Припустимо, що вона невелика, і дослідник говорить про достатньо низький рівень злочинності. Інший може взяти показником структуру злочинності та констатувати, що при незначному коефіцієнті загального рівня злочинності в місті надзвичайно велика кількість особливо небезпечних злочинів. Тому ситуація в місті, на його думку, несприятлива. Таким чином, не тільки не зіставлені результати дослідників, але Очевидно, що необхідна розробка показників стану злочинності, які відображали б кількість злочинів, їх структуру, динаміку. Тільки в цьому випадку основний термін може використовуватися в емпіричному дослідженні.

Визначення терміну за допомогою процедур фіксації референтів називають .

Емпірична інтерпретація поняття не формальна операція, а змістовна наукова процедура. У ній можна виділити чотири етапи: аналіз змісту поняття, конкретизація змісту поняття, вибір індикаторів (показників), визначення правил фіксації референтів. Розглянемо ці етапи.

Передумова обґрунтованості всієї процедури глибокий аналіз змісту теоретичного терміну. Однак на практиці дослідник не завжди має справу з поняттями, які виражені в суворій спеціалізованій мові теорії. Дослідник намагається намацати в явищах загальну рису, створити первісне уявлення про обєкт.

У змісті поняття виділяються основні характеристики, складається їх перелік. На цьому етапі поняття конкретизується.

Емпіричні значення поняття називають його індикаторами (показниками). На цьому етапі дослідник вступає в галузь, що має принципове значення. Необхідно вибрати значущі показники, які б мінімізували неминуче при інтерпретації збідніння змісту терміна.

Наприклад, референтами теоретичного терміна стан злочинності можна вважати кількість зареєстрованих злочинів, частку особливо небезпечних злочинів, характер динаміки кількості правопорушень (стабілізація, зростання або зниження).

тобто систематизація літературних та практичних відомостей у конкретній предметній сфері щодо даного обєкта. Власне кажучи, попередній аналіз обєкта це, по суті, моделювання проблеми, котра вивчається, тобто її деталізація.

Розглянемо їх особливості.

С и с т е м н и й п і д х і д це такий спосіб наукового пізнання і практичної діяльності, котрий потребує розгляду частин у нерозривній єдності з цілим. Під центральним поняттям системного підходу розуміємо певний матеріальний або ідеальний обєкт, що мислиться як складне цілісне утворення. У звязку з цим одна й та ж система може розглядатися з різних точок зору. Даний підхід потребує відокремлення певного системоскладаючого параметра, який обумовлює пошук сукупності елементів, звязків і відносин між ними її структуру. Оскільки будь-яка система завжди перебуває в певному середовищі, системний підхід завжди враховує її звязки і відносини з ним. Тобто система завжди є підсистемою іншої, більшої системи і, навпаки, у ній можна виокремити менші підсистеми. Звідси виходить, що окремі підсистеми правових явищ мають якості й риси системи і навпаки.

п і д х і д, який спрямовано на вияв функцій права по відношенню до інших суспільних явищ у межах певного суспільства, до особистості. Функціональний підхід орієнтує на аналіз у праві механізмів його дії, впливу того, що спонукає дослідника використовувати певні методи, наприклад, динамічний ряд, спостереження, статистичні зіставлення.

За значущістю і характером гіпотези можна поділити на о с н о в н і та д о д а т к о в і. За ступенем розробленості й обґрунтованості гіпотези підрозділяються на п е р в и н н і т а в т о р и н н і; вторинні припущення висуваються замість первинних, якщо останні не витримали випробування емпіричними даними.

За змістом припущення відносно соціального обєкта, що вивчається, виділяють о п и с о в і п о я с н ю - гіпотези.

Гіпотези розрізняються за ступенем спільності припущень як г і п о т е з и - п і д с т а в и г і п о т е з и

Гіпотези виникають у тих випадках, коли знання дослідника не дозволяють йому пояснити результати спостереження.

Формулювання гіпотез передбачає наявність різноманітних джерел: гіпотези можуть виникати на підставі уявлень про предмет, попередніх досліджень і спостережень, виникати з теорій, які описують обєкт, а також на основі міркувань здорового глузду.

п л а н застосовується в тому випадку, коли про обєкт дослідження практично мало що відомо, і дослідник не має можливості висунути гіпотези про його структуру, характер звязків і тим більше про причини, детермінуючі будь-які його властивості та характеристики.

2. О п и с о в и й в а р і а н т д о с л і д ж е н н я використовується тоді, коли зібрані про обєкт дані є достатніми для висунення описових гіпотез. Мета плану описування якісно-кількісних особливостей соціальних структур, процесів та явищ. Такий вид дослідження передбачає сувору інтерпретацію основних понять і точність у реєстрації емпіричних даних.

3. А н а л і т и к о - е к с п е р и м е н т а л ь н и й п л а н найефективніший варіант дослідницького пошуку. Його використовують тільки в умовах досить повного знання про обєкт, що дозволяє висунути пояснювальні передбачення. Мета плану дослідження функціональних взаємозвязків, установлення причинно-наслідкових звязків у соціальних явищах.

В и б і р к о в и й м е т о д це такий метод дослідження, який дозволяє робити висновки щодо характеру розподілу ознак, що вивчаються, генеральної сукупності на основі деякої частини вибіркової сукупності (докладно про вибірковий метод йдеться у відповідній темі).

Г е н е р а л ь н а с у к у п н і с т ь уся сукупність одиниць спостереження, яка має відношення до даної проблеми. Вона буває обмежена територією, часом, професією, функціональними рамками.

В и б і р к о в а с у к у п н і с т ь частина генеральної сукупності, яка виступає як безпосередній обєкт вивчення за розробленою програмою відбору. Вона має характеристики генеральної сукупності.

Опис способів аналізу даних завершує процедурну частину програми. Можна визначити два етапи цього процесу: п е р в и н н а о б р о б к а м а т е р і а л у т а й о г о а н а л і з (докладно про обробку й аналіз даних йдеться у відповідній темі).