ЗМІСТ ТА СПЕЦИФІКА МЕТОДИКИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРАВА

характерних для досліджуваних соціально-правових явищ і процесів. Під соціально-правовим фактом розуміється реально існуюче одиничне суспільне явище, що знаходиться під впливом права, природа і звязки якого з іншими фактами частково або повністю ще не зясовані і потребують наукового пояснення.

По відношенню до дослідження соціальних явищ і процесів звязок соціологічних досліджень права з реалізацією його функцій здійснюється в таких основних напрямках:

права на стан соціальних відносин та їх змін. Оскільки право існує для забезпечення оптимального рівня соціальних відносин, сприятливої для суспільства форми їх змін, для розвитку особистості, то це є чи не найважливіший напрямок у методичному забезпеченні досліджень звязку права з соціальним життям.

нні мати науково-методичне обґрунтування, для чого використовуються різні підходи. Найтиповішими з них є системний та функціональний.

Будь-яка система завжди знаходиться в певному середовищі та у взаємодії з ним. Тобто методика соціологічного дослідження права враховує, що система соціально-правових відносин завжди є підсистемою іншої, більшої суспільної системи, і навпаки у ній можна виокремити менші підсистеми. Звідси виходить, що методика соціологічних досліджень права завжди забезпечує пізнання внутрішньо-системних і між-системних звязків соціальних явищ.

до правових інститутів та чинних норм права, його окремих соціальних прошарків, що розрізняються за основними критеріями стратифікації; значний інтерес при цьому приділяється вивченню правової свідомості осіб із професійною юридичною освітою, а також державних службовців і посадових осіб; б) ефективність діяльності державних органів і правових інститутів, а також освітніх установ по правовому інформуванню і правовому вихованню всіх категорій населення.

відносно вузьких аспектів правозастосовчої діяльності, не охоплюючи всіх її компонентів. Так, існують дослідження, предметом яких виступають судові помилки, ефективність оскарження судових рішень, кадровий склад органів суду тощо.

передбачає ту систему відносин у суспільстві, що виникає в результаті цих дій, а також більшу частину їх можливих позитивних і негативних наслідків. Предмет прогнозування досить різноманітний, оскільки містить у собі всі правові явища, які мають здатність до змін і розвитку. Складання соціально-правових прогнозів здобуває все більшого поширення. Без прогнозування ефективності змін у правових інститутах, соціальних наслідків законотворчої діяльності тощо соціологічні дослідження права часто втрачають свій практичний сенс.

нки. Вимоги до учасника соціально-правового дослідження не змінюються, незалежно від того, на які джерела він буде спиратися. Різниця при користуванні різними джерелами полягає лише в рівні оволодіння конкретними методиками пізнання.

Яка б форма методики соціологічного дослідження не була обрана, вона в більшості випадків є спілкуванням особистостей дослідника і респондента. Тому, щоб забезпечити методичну ефективність дослідження, необхідно враховувати, що кожна з цих особистостей має певну соціально-правову установку, а значить, складний і неспівпадаючий поведінковий зміст. Він включає в себе три компоненти: 1) когнітивний, який виступає як різний рівень знань про ті явища, що повинні досліджуватися, а також як різниця між інтелектуальними і пізнавальними можливостями оцінки

вних подій. Уміння поєднувати ці ролі має вирішальне значення, бо дозволяє зрозуміти поведінку і досвід інших людей та завоювати їх довіру. Але це не повинно впливати на роль спостерігача, оскільки лише він здатний зберегти обєктивність і неупередженість.